В Угорщині й сьогодні живуть нащадки одного з головних героїв твору «Egri csillagok», щоправда, відомого прізвища вони вже не носять.
Однією з найвидатніших постатей угорської історії XVI століття був Добо Іштван. Його образ ми знаємо з роману Ґардоні Ґези «Egri csillagok», хоча капітанство в замку становило лише короткий етап у його житті. У двадцятирічному віці він, наприклад, брав участь і в сумнозвісній Могачській битві.
Добо мав славу норовливого чоловіка, що підтверджує й той факт, що 1551 року його разом із двома братами засудили до страти та конфіскації майна за насильство проти одного із сусідів. Це рішення залишалося чинним і під час облоги Егеру 1552 року, оскільки Добо вдалося домогтися лише того, щоб вирок відклали на один рік.
Завдяки зупиненню турків капітан замку став національним героєм, а король призначив його воєводою Трансільванії.
Та останні роки свого життя він усе ж провів у в’язниці Братиславського замку, і коли 1572 року вийшов на волю, його здоров’я вже було сильно підірване.
Поховали його у родовому маєтку в Доборуські, що сьогодні знаходиться на території Словаччини. Кілька років тому там розкопали ймовірні, доволі фрагментарні останки Добо Іштвана, які згодом урочисто перепоховали.
Ідентифікації допомогли не лише рештки, адже в лівій кишені доломану померлого чоловіка лежала невеличка жіноча золота каблучка з камінцем. Дослідники припустили, що це могла бути лише обручка, яку дружина Добо поклала в його могилу.
Приблизно півтора десятиліття тому газета Blikk не пошкодувала зусиль і розшукала одного з нащадків Добо. Тоді 66-річна мешканка Дебрецена, Молнар Ева, підтвердила своє походження не лише родовим деревом, але й рубіновою каблучкою, що дісталася у спадок від бабусі Добо.
«Згідно з документами, я є прямою нащадкою брата героя-капітанa замку. В Добо Іштвана було двоє синів і одна донька. Але ця гілка під прізвищем Добо вже не продовжилася, адже сім’ю заснувала лише його донька»,
– розповіла тоді жінка з Дебрецена.
