Архів та музей Закарпатського реформатського єпархату (KRE) у Берегові цього року святкує 20-річчя свого заснування. З нагоди цього важливого ювілею в установі відбувся богослужбовий захід подяки. Учасники разом дякували за те, що церковні цінності та історичне минуле громад змогли зберегтися та можуть передаватися наступним поколінням.
– Часто ми говоримо, що живемо сьогоденням, дивлячись у майбутнє, прагнемо зберегти середовище для наступних поколінь і завдавати йому якомога менше шкоди. Якщо ж говорити про церковні справи, ми завжди підкреслюємо, що це складно, але віримо: майбутнє буде кращим і прекраснішим. «Не відсувай межі, що поставили твої предки!» (Прип. 22:28). Цей біблійний вірш озирається назад і несе послання для сучасності, – підкреслив у своєму слові Єпископ KRE Зан Фабіан Шандор.
– І звідси виникає питання: навіщо церква створює музей? Чому слід звертати увагу на речі, які фіксують минуле? Позаду у нас був період, коли давні межі зрушували, і намагалися зрушити не лише кордони держав, а й знищити всі знаки, видалити кожен покладений камінь, викривити історію, – додав єпископ.
Зан Фабіан Шандор підкреслив, що коли 20 років тому було прийнято рішення єпархії створити музей і архів, однією з причин цього було закріплення давніх меж. Було важливо зібрати спогади, які розповідають про наше минуле та служать доказами його існування.
– Вже траплялося в Трансільванії, що намагалися знищити давні цвинтарі, які свідчать про те, хто жив на цій землі десятиліття чи століття тому. Ми ж хочемо фіксувати, знову і знову наголошувати, що давні межі, які встановили наші предки, не можна зрушувати, вони повинні зберігатися.
Цей архів і музей служать саме цій меті: пропагувати давні межі, минуле та цінності, які представляла тутешня громада.
Він показує це сучасності, зберігає для майбутніх поколінь і зміцнює в жителях усвідомлення, що наш народ, наша громада, наша конфесія — це люди, яких неодноразово намагалися знищити з цієї землі, але ми були тут, ми тут і залишимося тут завдяки Божій благодаті, – підсумував єпископ.
Протягом двадцяти років архів і музей завжди могли розраховувати на допомогу Надя Бели.
– Коли з’явилася можливість облаштувати в цьому приміщенні архів і музей, я дуже зраділа, бо це було моєю давньою мрією. Для мене також було важливо зберегти і показати старовинне минуле. Саме тому я роблю і продовжую робити все можливе, щоб це змогло зберегтися ще на багато років, – зазначила директора Діаконічного відділу KRE.
– Це приміщення десятиліттями було у жахливому стані, ми вклали багато праці та зусиль, щоб надати йому гарний вигляд.
Ми багато молилися, щоб Господь послав нам помічників, братів і сестер, готових допомогти. Я переконаний, що, підтримуючи один одного та розділяючи тягарі, можна досягти всього; співпраця завжди була і буде потрібною, – додав Надь Бела.
Першою директоркою установи була Льорінцнє Фабіан Єва, пасторка; її з 2007 року змінив Кес Геза, з 2013 по 2023 рік керував Гайяш Іштван, а з лютого 2023 року і до сьогодні архів та музей очолює Сільваші Ержебет.
Ержебет пригадала історію установи, розповіла про початки та минулі роки. Директорка зазначила, що будівля, у якій розташовано архів і музей, є однією зі старовинних замків краю.
– Коли єпархія обміняла інші відібрані церковні приміщення на цю будівлю в української держави, вона виглядала дуже сумно — там навіть не було підлоги. До 1 січня 2005 року вдалося повністю облаштувати два складські приміщення та невеликий офіс, але протягом 2005 року проводилися також важливі ремонтні роботи. Внутрішнє оновлення решти частини будівлі просувалося повільніше і залежало переважно від можливостей отримання грантів. Та на щастя, до 2010 року ми повністю заселили будівлю, і музейна частина, враховуючи коридори, налічує 11 виставкових залів.
Предмети нам довіряють із 45 громад Закарпаття,
— пояснила директорка, після чого запросила присутніх на екскурсію по виставці.
У музеї можна побачити справді гарні старовинні предмети. Серед олов’яних кухлів найстаріші — візький з 1615 року та мезьовірський з 1619 року. Особливо пишаються дзвоном, вилитим у майстерні Егрі Ференца в Малих Геєвцях (Kisgejőc), багато оздобленим, але не менш цінним для них є маленький церковний орган із громади у Підвиноградові (Szőlősvégardó).
Найбагатша колекція музею — це службові покривала для вівтаря та інші церковні текстилі: їх нараховують 246 одиниць. Серед них найстаріші — покривало з Шом (Beregsom) 1705 року та з Чорного Потіку (Feketepatak) 1726 року.
Архівна частина зберігає письмові та друковані матеріали 54 громад загальною довжиною близько 45 метрів. Найстаріший документ — перша протокольна книга Берегської єпархії, розпочата в 1593 році, яку громада Шаланку зберегла для наступних поколінь. Протягом багатьох років у журналі досліджень архіву було зареєстровано 805 наукових звернень. Переважно це роботи студентів коледжів та університетів, які готують курсові чи дипломні роботи, але серед дослідників трапляються також пастори, професійні генеалоги та аспіранти.
Директорка Сільваші Ержебет попрощалася з учасниками біблійним віршем:
«Згадай увесь шлях, яким тебе ніс Господь, твій Бог…»
Цей вірш спонукає до уважного і вдячного переосмислення минулого, до пам’яті та нагадування. Як зазначила Сільваші, їхня установа прагне надалі слугувати як архів і музей, створюючи простір для навчання з мовчазних свідчень історії та первинних джерел, щоб пережиті труднощі та досвід здобутої свободи ніколи не були забуті.
