В Ужгородському скансені презентували виставку робіт народного художника України Золтана Мички. Експозиція під назвою «Земля предків» вміщує 35 робіт із приватної колекції родини митця. Про це сьогодні під час відкриття виставки розповіла донька Митця Юлія Мичка-Левченко.
На аідкриття виставки прийшли численні гості, митці, представники культурних кіл. Як відзначив директормузею, доктор історичних наук Василь Коцан, Золтан Мичка був учнем митців, які творили закарпатську школу живопису – Адальберта Ерделі, Федора Манайла, Андрія Коцки, Ернеста Контратовича, Юрія Герца, Володимира Микити й інших.
“Скільки часу він провів у горах, в Карпатах, це, мабуть, знаємо тільки ми з мамою, бо дуже часто було таке, що він приїжджав з одного планеру, два-три дні побув удома, і знову туди. І постійно розповідав нам про людей, про гори, про природу, про казки – це було так захопливо! Він часто виходив на пленери зі своїми художниками-вчителями, це Коцка, Контратович, Микита, Герц. Вони їздили на планери, зупинялися й оселялися в простих людей, дивилися, як вони живуть, як господарюють, переймалися їхніми проблемами, а потім, безперечно, зображували їхнє життя на своїх полотнах…”
За словами доньки митця, кожна його робота несе в собі глибокий філософський сенс.
“Наприклад, представлена на виставці робота “Початок весни”. Ніби, здається, проста назва, маленьке полотно, на задньому фоні стара хата, на передньому – два обрізані дерева. А ле на одному з них – зазеленіла гілка, і це є весь той глибинний сенс – початок весни. Тобто, незважаючи на все старе, яке вже зникає, є надія на життя”, – розповіла Юлія Мичка-Левченко.
Побачити твори Золтана Мички в скансені м. Ужгорода можна буде до 14 вересня 2025 року.
Довідка
Золтан Федорович Мичка (24 серпня 1949 — 20 березня 2017, Мукачево) — видатний український живописець, Народний художник України (2006), почесний академік Національної академії мистецтв України (2015). Здобув численні нагороди, зокрема обласну премію імені Й. Бокшая та А. Ерделі (1999), міжнародну премію «За угорську культуру» (2009). Був членом Національної спілки художників України з 1984 року .
Навчався під керівництвом відомих митців Е. Контратовича, А. Коцки, Ю. Герца та В. Микити, працював на Мукачівському меблевому комбінаті, згодом — у художньо-виробничих майстернях Закарпаття. У 1995–2004 роках був директором Мукачівської картинної галереї .
Презентував свої роботи на численних регіональних, всеукраїнських, союзних і міжнародних виставках, і брав участь у понад 130 пленерах та симпозіумах у 28 країнах. Влаштовував персональні виставки в Ужгороді, Дебрецені, Києві та Будапешті.
Мичка — один із перших на Закарпатті представників конструктивного нефігуративізму. Йому властиві алегорично-метафоричні образи, асоціативна символіка, знаковість. Інша особливість творв митця – монохроматичні конструкції, сміливі геометричні композиції, динамічні колірні акорди на однорідному тлі, а також – м’який мазок, умовні узагальнені форми, розмиті обриси .
Серед відомих робіт Мички — «Весна в Карпатах» (1977), «Чорнобиль» (1986), «Кристалізація думки» (1991), «День, що минає» (1982), «Три регалії про Румунію» (2015), «Молитва» (2012), «Венеційські спогади» (2013) та диптих «Завдяки минулому є майбутнє» (2006–07) .
Темами його мистецтва були морально-етичні відносини людини з навколишнім світом, екологічні проблеми, духовна культура та історичні корені.
Його полотна зберігаються в музеях Закарпаття, Дніпра, Полтави, Національній художній галереї Угорщини у Будапешті .
Після смерті художника родина організувала низку виставок, зокрема «Минуле. Майбутнє» в Києві, де було представлено 44 роботи з приватної колекції — багато з них вперше побачили публіку.
