Стефан-Арпад Мадяр “Угорці в Києві. Глави історії угорсько-українських відносин з ІХ століття до наших днів”
Це ілюстроване й багато документоване, науково-популярне, двомовне (українською та угорською) видання вийшло з друку за підтримки Посольства Угорщини в Україні та участі членів Українсько-угорської академічної комісії істориків.
Переселення угорських племен із регіону Південного Приуралля до Тисо-Дунайської низовини за часів раннього Середньовіччя – наприкінці ІХ ст. поклало початок торговельно-економічним, громадсько-політичним й культурним взаєминам між сусідніми державами. У ті часи здійснювалися безпосередні контакти угрів зі східнослов’янським населенням Наддніпрянщини, Києва, Галича тощо. Але Київ посідає особливе місце в історії українсько-угорських відносин, чому й присвячене презентоване видання.
Стефан-Арпад Мадяр
Автор ідеї видання, художній оформлювач та упорядник – Стефан-Арпад Мадяр, уродженець Закарпаття, український угорець, який майже півстоліття проживає у Києві та багато в чому прислужився Україні, зокрема Києву. Він відомий митець, член Національної спілки художників України (у минулому художник-реставратор історичних коштовностей), учений – спеціаліст з кольородинаміки. Саме йому вдалося не лише розробити науково обґрунтовану структуру книги, добрати оригінальні ілюстрації і маловідомі документальні матеріали та вдало поєднати дві історичні експозиції – текстову і зображувальну, а й залучити до підготовки книги відомих науковців-істориків з України й Угорщини, знаних не лише у цих державах діячів науки, культури й спорту.
Книга складається з 23 сюжетно-тематичних розділів, побудованих за проблемно-хронологічним принципом, і знайомить читача з багатьма цікавими й маловідомими широкому загалу сторінками про роль і значення Києва в історії українсько-угорських відносин.
У ній, зокрема, йдеться про згадки про Київ у “Діяннях угрів” Анонімуса – цінному джерелі угорської праісторії, про перебування угрів у Києві та їхні взаємини зі східними слов’янами, описані Нестором у “Повісті минулих літ”, про русько-угорські відносини у ІХ та наступних століттях, про маловідомі навіть для істориків сторінки діяльності в Києві преподобного Мойсея Угрина на початку ХІ ст. та роль київської княжни, а згодом угорської королеви Анастасії, в історії Угорщини, про життя та мандри Григорія Сковороди в Угорщині та цікаві зустрічі Ференца Ліста в Києві, історію Дарницького табору військовополонених під час Першої світової війни (де утримувалися вояки австро-угорської армії і серед них чимало угорців, зокрема Імре Надь – відомий угорський державний діяч, лідер Угорської революції 1956 р.) та перебування угорських гонведів й науковців-угорців в окупованому Києві під час Другої світової війни.
Цікавою, наприклад, є розповідь про перебування в Києві у грудні 1941-січні 1942 рр. відомих угорських археологів та мистецтвознавців Нандора Фетіха і Дюли Ласло із завданням провести опис, замалювати та сфотографувати українські культурні цінності, що перебували в Києво-Печерській Лаврі. Вони мали можливість бачити всі подробиці життя в окупованому місті, а Н.Фетіх записував усі свої враження у щоденнику, який після війни було видано в Угорщині, а нещодавно – в Києві українською мовою. У “Київському щоденнику” Фетіха особливе значення мають записи, які стосуються спілкування угорських учених з представниками української інтелігенції, які залишилися в окупованому Києві (наприклад, з директором Музею мистецтв зі спадщини Федора Терещенка Поліною Кульженко, відомим українським істориком, директором Інституту археології Наталією Полонською-Василенко, про жахливі умови їхнього життя у промерзлому й голодному місті тощо).
Також у книзі йдеться про угорських військовополонених у повоєнному Києві на основі їх власних спогадів і архівних документів, про діяльність угорських дипломатичних представництв у Києві та українських – у Будапешті, роботу київських філій відомих у світі угорських підприємств, банків і установ (наприклад, фірми “Гедеон-Ріхтер”), Київського товариства угорців, заснованого у 1989 р., яке своєю активною діяльністю збагачує культуру багатонаціональної України, про внесок угорців у розвиток спорту, зокрема футболу (інтерв’ю з легендарним футболістом київського “Динамо” та його тренером Йожефом Сабо), а також науки, мистецтва й культури тощо.
Поява цієї книги не лише збагатить читачів знаннями про історію українсько-угорських відносин, її найяскравіші, маловідомі, а іноді драматичні сторінки, але в нинішній період непростих відносин між нашими державами сприятиме поглибленню порозуміння між двома сусідніми народами та зміцненню добросусідських відносин і рівноправного взаємокорисного співробітництва між Україною та Угорщиною.
