Творчість Василя Сочки та Яноша Рейті – два самобутні світи сучасного мистецтва Закарпаття, які гармонійно доповнюють одне одного. Хоча їхні мистецькі шляхи та способи вираження походять з різних напрямків, їхні роботи все ж зустрічаються в спільній точці: обидва будують свої візуальні світи на особистій, глибокій інтерпретації пейзажу, традицій та внутрішнього світу.
Спільна виставка скульптора Василя Сочки та художника-графіка Яноша Рейті, членів Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса, відкрилася в стінах Консульства Угорщини в Берегові. Присутніх першим привітав нещодавно призначений очільник дипломатичної установи Ласло Віда. У своєму виступі він наголосив, що високоповажні митці, які виставляються, – його давні знайомі, чиї роботи збагачують не лише угорську культуру, а й різноманітну інтелектуальну спадщину Закарпаття.
Дипломат наголосив, що особлива сила закарпатського мистецтва полягає в глибокому вкоріненні в традиції, краєвиди, громади. «Це справді мультикультурний край, де мирне співіснування народів та конфесій є взірцем для всієї Європи», – сказав Ласло Віда. Хоча війна ставить нові виклики перед місцевою угорською громадою, Закарпаття неодноразово доводило, що здатне прийняти та інтегрувати тих, хто сюди приїжджає, додав він.
Життя і творчість двох митців представила Агнеш Кулін, голова Товариства угорських митців Закарпаття ім. Імре Ревеса. За її словами, Янош Рейті та Василь Сочка різні, але водночас пов’язані – справжні закарпатські «унікуми». Відвідувач експозиції може замислитися, як поєднуються два такі різні мистецькі світи, але ті, хто їх знає, бачать, що протилежності не розділяють, а доповнюють одна одну. Агнеш Кулін жартома назвала Яноша Рейті «закарпатським ковбоєм», маючи на увазі різнобічну та динамічну творчу особистість художника з Іршави. Він досяг значних результатів і як книжковий ілюстратор, дизайнер, засновник мистецького товариства. Його живопис характеризується імпресіоністичним, декоративним тоном, але в графічних роботах відчувається також вплив оп-арту та візуальності Вазарелі. Його улюблена тема – кохання, яку він часто поєднує з мотивами грецької міфології. Мистецтво ж Василя Сочки, навпаки, має більш медитативний, вишуканий характер. Знання художника – самоучки фізики та машинобудування також відображається в геометричних, гармонійних просторових формах. Його малі скульптури передають пошук ритму, балансу та внутрішнього спокою, саме тому Агнеш Кулін назвала його «брахманом малих скульптур».
Наприкінці церемонії відкриття колеги-митці та друзі привітали двох художників, які своїми роботами вкотре довели, що культура Закарпаття жива та збагачується.
