Є місця, де любов — це не просто слово, а щоденні маленькі жести, обійми та невтомна турбота. Уже двадцять років дитячий будинок Святого Михаїла в Ратівцях дарує прихисток і родинне тепло дітям, які через життєві обставини втратили безпечну домівку. Під час святкування ювілею згадували не лише про труднощі й здобутки останніх двох десятиліть, а й про людей, завдяки чиїм серцям, вірі та любові діти змогли знову відчути, що вони комусь потрібні й мають своє місце у світі.
Під час проповіді в каплиці на території дитячого будинку єпископ Мукачівської Римсько-католицької єпархії Петер Міклош Лучок нагадав, що кожна дитина має право на любов, а завдання дорослих — виявляти її не лише словами, а й своєю присутністю та вчинками.
– Наш обов’язок — забезпечити дітям мирне життя, сповнене любові. Ми не повинні ставитися до них як до засобу втілення власних планів, намагаючись підлаштувати їх під себе. Натомість маємо усвідомити, що кожна дитина — це відповідальність, яку Бог поклав на нас.
Дітей потрібно любити й виховувати, допомагати їм зростати в безпеці та знаходити своє місце у світі, — наголосив він.
Петер Міклош Лучок також навів створення та діяльність дитячого будинку як приклад такого служіння. Він підкреслив, що справжня любов не шукає того, що можна отримати від інших, а прагне зрозуміти, як послужити їм на благо. Саме цим покликанням керуються й ті, хто бере на себе відповідальність не лише за власних дітей, а й за тих, хто особливо потребує підтримки.
З нагоди ювілею єпископ подякував Богові та благословив усіх, хто протягом останніх двадцяти років своєю працею, самовідданістю й підтримкою долучався до діяльності дитячого будинку.
Місцевий парох Петер Турзо у своєму виступі нагадав, що в очах Бога кожна людина однаково важлива. Він наголосив, що ті, хто з любов’ю ставиться до інших і допомагає нужденним, перебувають під Божим благословенням. За його словами, дитячий будинок також виконує цю місію, створюючи безпечне, родинне середовище для дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Після Святої Меси привітали родину Бейли та Едіни Бойзи, які нещодавно оселилися тут і взяли під опіку сімох дітей — шістьох хлопчиків та одну дівчинку — на додачу до власного маленького сина. Єпископ благословив родину та будинок, до якого вони переїхали. Раніше тут мешкало подружжя Югасів, яке разом із двома рідними дітьми виховало ще вісьмох дітей-сиріт, прийнятих у свою сім’ю. Після цього святкування продовжилося в будинку культури села Ратівці.
Керівниця дитячого будинку Марія Біро у своєму виступі згадала найважливіші моменти останніх двох десятиліть. За її словами, заклад постав завдяки мрії єпископа Антала Майнeка. У 2004 році вона разом із чоловіком Арпадом взялася за створення домівки для дітей, які залишилися без сім’ї, на ділянці, де спочатку не було нічого. Перший житловий будинок, жовтий, завершили восени 2006 року, а наприкінці 2007-го звели й червоний. Згодом заклад розширився ще на два житлові будинки. Загалом семеро виховних родин погодилися піклуватися не лише про власних дітей, а й про тих, кого прийняли у свої сім’ї.
Дбаючи про гармонійний розвиток малечі, тут також створили реабілітаційний центр. Його будівництво розпочалося у 2009 році й тривало дев’ять років. Сьогодні фахівці центру допомагають дітям, які потребують лікування та реабілітації. У 2019 році освятили й каплицю, названу на честь святого Філіпа Нері. Вона стала для вихованців місцем усамітнення, молитви та духовного відновлення.
Марія Біро розповіла і про особисту втрату: після смерті чоловіка у 2020 році їй здавалося, що вона більше не зможе продовжувати свою справу. Однак родина допомогла їй знайти сили для нового початку. Її син Петер разом із дружиною Євою повернувся з-за кордону й перебрав на себе обов’язки батька в дитячому будинку.
Керівниця закладу закликала нову виховну родину навіть у найскладніші будні ставити любов на перше місце. Як вона наголосила, лише так будинок може стати справжньою домівкою, де діти, позбавлені батьківської опіки, знайдуть безпеку й турботу.
Марія Біро подякувала за всі радощі й труднощі останніх двадцяти років, за колег і благодійників, а передусім — за дітей, яким вдалося подарувати повноцінніше дитинство. Після цього вона вручила пам’ятні грамоти колишнім і нинішнім виховним родинам, а також усім, хто своєю працею та підтримкою долучився до створення й діяльності дитячого будинку.
На завершення колишні виховательки закладу — Георгіна Лелекач, Сільвія Югас та Беата Вербоцька — поділилися з присутніми теплими спогадами й побажали нинішнім родинам, які живуть у дитячому будинку, сил і витримки. До них приєдналися й молоді люди, які вже виросли та залишили заклад. У відеозверненнях вони подякували за щасливі роки, проведені тут, за своїх вихователів і керівництво дитячого будинку.
Під час святкування ювілею генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бачкаї, відзначаючи двадцятирічну діяльність закладу, наголосив, що дитячий будинок допоміг майже сотні угорських дітей і молодих людей пройти шлях до дорослого життя, забезпечивши їм любляче родинне середовище та християнське виховання.
– Я пишаюся тим, що можу бути учасником цього свята, адже знаю цю спільноту вже понад п’ятнадцять років. Молоді люди, які зростають тут, опановують угорську та українську мови, зберігають свою культуру й отримують належну підготовку до самостійного життя, – зазначив генеральний консул.
Дипломат підкреслив, що й надалі консульська установа вважатиме важливим тісне співробітництво із закладом.
Ференц Фегер, директор Закарпатського обласного благодійного фонду «Карітас Святого Мартина», у своєму вітальному слові розповів, що в Мукачівській Римсько-католицькій єпархії діють тринадцять дитячих будинків сімейного типу, в яких загалом виховувалися й нині виховуються близько 110 дітей.
Крім того, «Карітас Святого Мартина» утримує чотирнадцять безкоштовних їдалень, де п’ять разів на тиждень роздають загалом 1170 порцій їжі, а в дитячих садках фонду виховуються майже п’ятсот дітей.
Як один із засновників дитячого будинку Святого Михаїла в Ратівцях, Ференц Фегер наголосив, що, хоча фонд допомагає закладу адміністративною підтримкою та забезпеченням необхідних ресурсів, найбільша заслуга належить виховним родинам і сім’ї Біро.
У своєму виступі він також поділився особистою історією, розповівши, що приклад дитячого будинку вплинув і на життя його власної родини.
– Значною мірою саме дитячому будинку в Раті ми завдячуємо тим, що самі надихнулися ідеєю усиновлення. Зрештою ми усиновили трьох дітей, – пригадав він, наголосивши, що любов і турбота можуть надихати й інших давати шанс дітям, які залишилися без сім’ї.
Тібор Сімкович, пастор реформатської громади Ратівців, звернувся до біблійної історії Естер, щоб підкреслити силу любові й турботи, здатних змінювати людські долі.
За словами пастора, виховні батьки, можливо, навіть не усвідомлюють, які здібності та можливості може розкрити в дітях турбота, сповнена любові.
Він побажав родинам дитячого будинку, а особливо новим виховним батькам — Белі та Едіні Бойзі, — дарувати дітям, довіреним їхній опіці, достатньо любові, уваги й поваги, щоб, подорослішавши, вони були готові виконувати покладені на них Богом завдання.
Мар’яна Трунтаєва, начальниця відділу у справах дитячих будинків сімейного типу Служби у справах дітей Закарпатської Обласної Військової Адміністрації, у своєму вітальному слові відзначила наполегливість Марії Біро, яка після смерті чоловіка продовжила спільно розпочату справу.
Вона згадала, що була присутня у 2006 році, коли до першого будинку заселилася виховна родина, і назвала зворушливою нагодою зустріч із сім’єю Лелекач через двадцять років. Мар’яна Трунтаєва також висловила вдячність усім виховним батькам, які щодня дарують довіреним їм дітям любов і відчуття безпеки.
Після вітальних промов діти потішили гостей невеликою концертною програмою. У виконанні музичної школи «Зенеде», яка вже 15 років працює під керівництвом Йожефа Івашковича, у супроводі викладачки гри на скрипці Оксани Головні прозвучали угорські народні пісні. Також виступила хорова школа «Дьондькаляріш» із Малих Геївців.
Організатори підготували й насичену розважальну програму на решту дня. Під час дитячого свята, яке тривало до вечора, на малечу чекали надувний замок і карусель, а завершилося святкування спільними танцями.
