У суботу, 27 вересня, в Мукачівській греко-католицькій єпархії відбулася подія, на яку з нетерпінням чекали вірні не лише Закарпаття, але й усієї України. До села Білки з’їхалися єпископи та духовенство не тільки з різних куточків нашої держави, а й із Європи та навіть Америки. Саме тут відбулося урочисте проголошення блаженним мученика Петра Павла Ороса — священника, який віддав своє життя за Христа та Його Церкву в часи переслідувань безбожного комуністичного режиму.
Урочисту Божественну Літургію очолив преосвященний владика Теодор Мацапула у співслужінні з кардиналом Ґжегожем Рисем, папським легатом, Апостольським Нунцієм в Україні архиєпископом Вісвальдасом Кульбокасом, численними владиками з України та з-за кордону, а також сотнями священників. На святкування прибули тисячі прочан із Закарпаття, України та з-поза її меж.
Чин беатифікації розпочався із прохання від імені Мукачівської греко-католицької єпархії зачислити до лику блаженних Петра Павла Ороса. Після цього було зачитано короткий життєпис нового блаженного, який представив пан Віктор Богів.
Далі кардинал проголосив апостольський лист Святішого Отця Лева XIV, у якому Папа Римський визнав мученицьку смерть Петра Павла Ороса та встановив дату його літургійного вшанування — 27 серпня.
Під спів «Величання» урочисто внесли мощі та ікону блаженного Петра Павла. Мощі несли військові капелани, а ікону — новоієреї.
Після цього владика Теодор склав щиру подяку Святішому Отцеві від імені всієї єпархії за дар проголошення блаженного.
Літургія продовжилася співом тропаря та кондака блаженному Петру Павлу Оросу, проголошуючи перемогу Христової віри над темрявою зла.
Папа про беатифікацію отця Петра Ороса: просимо його заступництва для України
Майже одночасно з проголошенням блаженним отця Петра Ороса, що відбувається під час урочистої Божественної Літургії в Білках, що на Закарпатті, Папа Лев пригадав про цю подію під час ювілейної загальної аудієнції.
Звертаючись до вірних під час ювілейної загальної аудієнції у суботу, 27 вересня 2025 р., Папа Лев XIV пригадав про беатифікацію отця Петра Ороса із Мукачівської греко-католицької єпархії:
«Сьогодні в Білках, що в Україні, відбувається беатифікація священника Петра Павла Ороса з Мукачівської єпархії, який був вбитий у 1953 році в ненависті до віри. Коли заборонили Греко-Католицьку Церкву, він залишився вірним Наступникові святого Петра і продовжував сміливо виконувати своє служіння підпільно, усвідомлюючи ризики. Просимо заступництва цього нового блаженного, щоб він випросив для дорогого українського народу силу витримати у вірі та надії, всупереч трагедії війни», – цитує Vatican News
Кардинал Гжегож Рись: “Пам’ятайте про своїх наставників, які вам проповідували Боже Слово”
Особливо зворушила багатьох сьогодні проповідь Його Еміненції кардинала Гжегожа Рися під час Беатифікації Слуги Божого отця Петра Павла Ороса. Зокрема, кардинал наголосив:
Але цього не сталось! Отець Петро збережений у вашій ПАМ’ЯТІ! Саме ваша пам’ять про нього дозволила через багато років знайти його останки і повернути їх спільноті, для якої він був парохом. А навіть більше того: чия пам’ять виразилася десятками свідчень, які привели його сьогодні до небесної слави”.
Кардинал висловив подяку присутнім за великий, прекрасний дар вашої пам’яті, яким є для цілої Церкви особа блаженного отця Петра. Він також наголосив, що в сьогоднішньому світі, розшарпаному страшними війнами, розділеному як ніколи – у світі, де людина втратила здатність глибокої зустрічі і страждає страшною самотністю,в сі ми потребуємо людей, як отець Петро.
“Двадцять сьомого серпня тисяча дев’ятсот п’ятдесят третього року дві поліційні кулі стали причиною брутальної СМЕРТІ, кінця життя і послуги отця Петра. Через сімдесят два роки він сьогодні стає серед нас в повноті людського ЖИТТЯ – того життя, яке в людині походить тільки від Бога. Стоїть поруч зі своїм коханим єпископом і вчителем, мучеником, блаженним Теодором Ромжою; стоїть від імені багатьох – понад сто двадцяти – своїх співбратів-священників, як і він: арештованих, переслідуваних, катованих, вбитих, померлих у тюрмах. Стоїть і навчає нас… ЛЮБОВІ! У житті і у смерті. Могутньої і радикальної Любові”, – наголосив кардинал.
Для довідки
Слуга Божий Петро Орос народився 14 липня 1917 р. у с. Бірі (Угорщина) в сім’ї греко-католицького священника.
У 1937 році Петро закінчив гімназію у Хусті і цього ж року вступив до Хустської духовної семінарії, яку успішно закінчив у 1941 році.
28 червня 1942 року прийняв єрейські свячення. Свою душпастирську діяльність розпочав у с. Великі Ком’яти, Виноградівського р-ну.
19 грудня 1944 року, за свідченням о. Стефана Бендаса, владика Теодор Ромжа, передбачаючи наступні утиски з боку радянської влади та розуміючи необхідність переходу єпархії у підпілля, в якому може загинути й сам, таємно висвятив Петра Ороса на єпископа.
1946 року призначений на вільну парафію у с. Білки Іршавського р-ну.
У 1948 році місцеві органи влади вдаються до різних методів впливу, щоб схилити о. Петра на перехід до російського православ’я. Йому, як і всім іншим священникам, які не поступилися своїми переконаннями, заборонили виконувати душпастирську працю. Але він залишився вірним своєму покликанню, продовжував підпільно з отцями Іваном Маргітичем, Іваном Романом та Іваном Ченгері таємно обслуговувати греко-католицьких вірян Іршавщини й Виноградівщини.
На початку 1953 року його заарештували й відправили до Ужгорода, у слідчий ізолятор КДБ, де він перебував під арештом понад два тижні. Влітку 1953 року поблизу Імстичівського мосту міліціонер намагався заарештувати отця Петра, але йому пощастило зникнути між верболозом. Повертаючись з Імстичівського монастиря, в якому підпільно відправив Службу Божу, біля мосту на річці Боржаві, вперше пролунали за ним два постріли. Та, цього разу мимо.
Напередодні празника Успіння Пресвятої Богородиці, 27 серпня 1953 року, в с. Великі Ком’яти він відслужив велелюдну Божественну Літургію, сповідав, причащав. Того самого дня вирушив пішки на залізничну станцію в с. Сільце. Тут його заарештував міліціонер і повів у напрямку с. Заріччя. Поблизу хреста пролунали два постріли — о. Петра було вбито. Тіло розстріляного відвезли до моргу Іршавської лікарні, через кілька днів потай від людей закопали між терням поблизу с. Кам’янське Іршавського р-ну. Пізніше останки відкопали працівники міліції та КДБ і вивезли в напрямку Іршави.
39 років місце поховання отця Петра зберігалось у найсуворішій таємниці. Тільки після легалізації Греко-Католицької Церкви знайшлися очевидці, які під присягою розказали правдиву історію тих трагічних днів. 28 липня 1992 року колишній начальник КПЗ Іршавського РВВС згодився дати свідчення і показав міліцейський гараж, де було закопане тіло. Після ексгумації і проведеної експертизи 23 серпня 1992 року відбулося перепоховання тлінних останків отця Петра Ороса з почестями, які належать його сану. Наступного дня відбувся архиєрейський похорон. Мощі поклали у каплиці поблизу церкви у с. Білки.
5 серпня 2022 року Апостольська Столиця визнала мучеництво Слуги Божого отця Петра Павла Ороса, що стало ще одним кроком у процесі його беатифікації.
