У внутрішньому дворику Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького сьогодні звучали українська, угорська, румунська, словацька, німецька та грузинська мови. Під стінами старовинного замку поруч майорів державний прапор України, а сам простір перетворився на живу мозаїку культур, традицій і голосів. Саме тут Закарпаття відзначило День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття. Як це було – бачили і наші журналісти.
Рівно о 13:00 у дворику музею залунали слова ведучої. Вона нагадала: сьогодні відзначаємо надзвичайно важливий день — День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття. Свято встановлене 27 грудня 2024 року Указом Президента України з метою зміцнення єдності Українського народу, сприяння вільному розвитку культурного розмаїття корінних народів і національних меншин України, а також засвідчення поваги до їх внеску у відстоювання державного суверенітету і незалежності України.
“Ми відзначаємо цей день в умовах повномасштабної війни росії проти нашої держави. В умовах військової агресії російської федерації проти України громадяни України, що мають різне етнічне походження, протистоять агресору, беруть участь у русі опору. Світла пам’ять Героям, які віддали життя за свою державу. Схиляємо голови перед тими, хто загинув, виконуючи свій обов’язок”, – додала ведуча.
Після цього присутні схилили голови у хвилині мовчання за полеглими Героями. Під звуки метронома старовинний замок завмер у тиші.
Гасло сьогоднінього свята – «Різні зерна в долонях, та одна весна в серцях». І, здається, саме Закарпаття найкраще пояснює сенс цих слів. Тут десятки національних спільнот століттями живуть поруч, зберігаючи власну культуру, але водночас творячи спільний дім.
Після виконання Державного Гімну України до присутніх звернувся заступник голови Закарпатської ОВА Юрій Гузинець:
«День міжнаціональної злагоди має особливе значення для Закарпаття, бо тут століттями мирно поруч проживають десятки спільнот. Офіційне гасло підкреслює, що мозаїка культур і мов не розʼєднує, а створює єдиний міцний код нашої ідентичності. Ми єдині перед лицем ворога, котрий намагається використати різні приводи для непорозуміння, але ми єдині. Безцінний внесок представників національних спільнот, котрі стоять на захисті України. В свою чергу наш обовʼязок — чути та сприяти розвитку національної самобутності, захищати права. Нехай наша культурна спадщина та єдність і надалі будуть міцним фундаментом для наближення перемоги та довгоочікуваного миру», — наголосив Юрій Гузинець.
Під час урочистостей представникам різних національних громад краю вручили відзнаки обласної військової адміністрації, обласної ради, а також громадських організацій.
Зокрема, були вручені нагороди від Зкарпатської ОВА, закарпатської облради, також голова Демократичної спілки угорців України Ласло Зубанич нагородив відзнакою громадської організації «Демократична спілка угорців України» тих закарпаток, котрі щодня працюють для підтримки культурного розмаїття. Зокрема, це директорка музею Ольга Шумовська та працівниця Закарпатської ОВА Наталія Шутанич.
Та найбільш емоційною частиною заходу стала культурна програма. Закарпаття цього дня не просто говорило про багатонаціональність — воно співало, танцювало і звучало десятками голосів.
Першими на імпровізовану сцену вийшли учасники народного аматорського хореографічного ансамблю «Ритм» під керівництвом Тиберія Сабова. Їхній угорський танець був стрімким, темпераментним і по-справжньому запальним.
Згодом у дворику залунала румунська пісня «Марамуреш» у виконанні фольклорного колективу «Апшиця» під керівництвом Марії Лаврюк. Її мелодія, сповнена карпатських мотивів, ніби перенесла гостей на береги Тиси.
Словацьку культуру представив народний вокальний ансамбль «Арніка» під керівництвом Вікторії Балог — із традиційним співом та танцем. Потому сцену заполонили яскраві барви ромського танцю у виконанні колективу під керівництвом Октавії Адам.
Особливо тепло глядачі зустріли дівочий хор «Співочі серця», який виконав в’язанку німецьких пісень, а завершив концертну програму гурт «Голоси поколінь» під керівництвом Роберт Натрошвілі. Грузинська пісня у стінах ужгородського замку стала символом того, як війна об’єднала різні народи навколо України.
У фіналі ведуча наголосила: «Ми різні — в цьому наша краса. Ми єдині — в цьому наша сила». І цього дня ці слова не звучали як офіційне гасло. Вони виглядали цілком природно — у поглядах людей, у спільних оплесках і в атмосфері, де кожна культура зберігала власний голос, але всі разом звучали як єдине Закарпаття.
