Історія Закарпаття знає чимало людей, які народилися у маленьких містечках краю, але залишили слід далеко за його межами. Одним із таких був угорський скульптор Лайош Унгварі, відомий у молодості як Лайош Кубічка. Його життя — це історія людини, яка з провінційного містечка під Карпатами змогла піднятися до вершин європейського мистецтва і навіть отримати одну з найпрестижніших нагород Угорщини. Сьогодні розповідаємло в нашій рубриці “Це цікаво” історію закарпатця, памятну дошку якому встановлено і в Ужгороді – на будівлі Угорського дому в місті. До речі, саме сьогодні, 13 березня, Лайош Кубічка народився….
Хлопець із Перечина, який став знаменитим скульптором
Біографію митця дуже гарно подала закарпатська журналістка Тетяна Грицищук, тож ділимось нею:
“На початку ХХ століття у Перечині проживала сім’я Кубічків, яка належала до римо-католиків. Батько працював провідником на залізниці. У родині було 9 дітей, і один з них – Лайош, який побачив світ 13 березня 1902 року. В ті часи римо-католицького храму на цій території ще не було, тому дитина, скоріш за все, була охрещена в греко-католицькій церкві св.Миколая, побудованій в 1763 році, або в монастирі в Малому Березному, або в Тур’ї-Реметі.
Маленький Лайош після закінчення початкової школи продовжив навчання в середній школі в Ужгороді. Тут він відзначався своїм талантом і вже мріяв стати скульптором. Юнак подав заяву на художню стипендію, яку затвердила міська рада.
Талант і наполеглива праця Лайоша Кубічки незабаром принесли йому перші результати. У 1922 році в Будапешті він двічі виграв стипендії в розмірі 4000 і 5000 крон в конкурсі, оголошеному Товариством Сінєй Мерше Пал для молоді.
У 1926 році закінчив університет прикладного мистецтва. Завдяки своєму таланту та старанності брав участь у незліченній кількості групових виставок і невдовзі став постійним учасником мистецького життя Угорщини. У 20-ті роки в його творчості переважали портрети та твори церковної тематики.
У 1926 році його роботи вже були відібрані на англійсько-угорській виставці в Мючарноку. В березні 1927-го на 374-ій весняній виставці Національного салону гіпсова робота «Сон» була представлена під прізвищем Унгварі Кубічко Лайош. 24 березня 1932 року Лайош Кубічка змінює прізвище на Унгварі на честь свого улюбленого міста юності – Ужгорода, який тоді був у складі Підкарпатської Русі, частини Чехословацької Республіки.
Важливою віхою в його творчості став 1935 рік. Цього року, з 26 жовтня до 10 листопада, в організованій мистецьким товариством Національного салону виставці творчої спадщини Раушера Дьордя, публіці були представлені 29 його робіт. Цей вернісаж підсумував період творчості митця 1926-1935 років.
Завдяки своєму енергійному динамізму і самовдосконаленню його рання робота «Блудний син», створена в новому ключі, стала однією з найпопулярніших робіт на виставці.
Офіційне визнання Лайоша Унгварі не забарилося. У 1936 році він був нагороджений премією Сінєй Мерше Пала. З другої половини 1930-х років він стає відомим не лише в столиці, а й по всій Угорщині.
На Батьківщині була представлена лише одна робота митця. 27 липня 1943 року на площі Другетів (сьогодні ця вулиця носить ім’я Гренджі-Донського) було встановлено пам’ятник Яношу Другету, династія якого більш ніж 360 років володіла маєтками на Закарпатті. Під час Другої світової війни був дефіцит бронзи, тому в Будапешті скульптуру відлили з алюмінію.
У січні 1944-го угорське інформаційне агентство «MTI» зазначило, що в Ужгороді, на площі Другетів, був урочисто відкритий пам’ятник Яношу Другету, виконаний з алюмінію скульптором Лайошем Унгварі. На жаль, до наших днів робота не збереглася.
23 червня 1948 року одружився з Марією Фрейдл у Будапешті в римо-католицькому храмі ім. Ференца Ренді.
У 1953 році його було нагороджено премією Кошута, а в 1972 – Золотою медаллю «Орден праці». Він був членом Асоціації духовних художників та Асоціації нових художників. Його пізнім роботам притаманний традиційний історичний стиль.
Навіть у пенсійному віці Лайош продовжував працювати й у 70 років створив відому скульптуру Гайноці Йожефа (юрист, дипломат, королівський радник).
Помер 15 жовтня 1984р., похований у Будапешті.
Визнання і кар’єра у великому мистецтві
У ХХ столітті Лайош Унгварі став одним із відомих угорських скульпторів. Його творчий доробок — це сотні скульптур, пам’ятників, портретів і монументальних робіт.
Як зазначають мистецтвознавці, у мистецтві Унгварі був майстром реалістичної та монументальної скульптури. Його роботи відзначалися стриманою формою, чіткою пластикою та глибокою психологією образів.
Дослідники зазначають, що його скульптури вирізнялися динамікою і внутрішньою напругою, сміливими формами, а також надзвичайно детальною роботою з пластикою матеріалу.
У ранній творчості скульптора часто з’являлися релігійні мотиви, що було характерно для європейського мистецтва міжвоєнного періоду. Тож серед відомих робіт митця можна назвати такі скульптури:
-
«Блудний син»
-
«Mea culpa» («Моя провина»)
-
«Христос і людина»
-
«Хреститель».
Він працював у традиціях реалістичної скульптури, але водночас умів передавати характер і внутрішній світ людини. Саме портретна пластика стала його найсильнішою стороною.
Визнання не змусило на себе чекати.
У 1953 році він отримав Премію Кошута — одну з найвищих державних нагород Угорщини у сфері культури та мистецтва. Це означало офіційне визнання митця на національному рівні.
Ім’я, яке стало даниною Ужгороду
Один із найцікавіших фактів його біографії пов’язаний із прізвищем. У 1930-х роках митець вирішив змінити його і взяв нове — Унгварі. Це слово походить від історичної угорської назви Ужгорода — Унгвар. Фактично він зробив назву міста частиною свого імені.
Краєзнавець і дослідник його творчості Ковач Шандор згодом сказав про це так:
«Лайош Унгварі своїм ім’ям зробив місто Унгвар безсмертним».
Це був своєрідний символічний жест — знак вдячності місту, де він сформувався як особистість.
Життя між двома світами
Доля митця віддзеркалює складну історію Центральної Європи: він народився в Австро-Угорщині, юність провів у період розпаду імперії, а творчу кар’єру будував уже в Угорщині. Закарпаття у ті роки переходило від однієї держави до іншої: Австро-Угорщина – Чехословаччина – Угорщина – Радянський Союз.
Попри ці політичні зміни, митець завжди підкреслював свою прив’язаність до краю, де народився. За спогадами сучасників, у саду свого будинку він посадив два дуби, привезені з Перечина — як нагадування про рідний край. Цей символічний жест часто згадують дослідники його життя.
Доля творів Лайоша на Закарпатті склалася непросто: у 1943 році в Ужгороді встановили його скульптуру Друґета Яноша, але після приходу радянської влади її демонтували разом з іншими угорськими пам’ятниками. Фактично на його батьківщині довгий час не залишилося жодної роботи майстра.
Повернення імені
Лише в останні роки ім’я митця почали активно повертати в культурну пам’ять Закарпаття. Зокрема, в Ужгороді встановили пам’ятну таблицю Лайошу на будівлі Угорського дому.
У Перечині відкрили мініскульптуру на його честь. Скульптуру виготовив ужгородець Роман Мурник, роботи профінансував перечинець Михайло Барник.Атракція знаходиться у скверику навпроти міської ради, по вулиці Ужанській,2.
13 березня 2025 також відбулася презентація постійно діючої експозиції «Унгварі Лайош» – вона діятиме в місті Перечин, в краєзнавчому музеї.
Дослідники підготували книги та виставки про його творчість, тож сьогодні Лайоша Унгварі дедалі частіше називають одним із найвідоміших митців Закарпаття угорського походження.
Історія Лайоша Унгварі — це приклад того, як маленьке місто може залишити слід у світовій культурі через долю однієї людини. Він народився в закарпатському Перечині, навчався в Ужгороді, а став відомим у Будапешті. І навіть змінюючи прізвище, він не відмовився від свого коріння — навпаки, перетворив назву Ужгорода на частину власного імені. І тому сьогодні ім’я Лайоша Унгварі — це не лише сторінка угорського мистецтва, а й частина культурної історії Закарпаття.
