Тячівці були одними з перших, хто встановив статую Лайоша Кошута. Бюст у центральному парку міста шостий у хронологічному порядку статуй Кошута у світі. Він був виготовлений на громадське пожертвування угорців Тячева, його виконав скульптор Бейла Герендай. Робота відлита з бронзи на острові Марамуреш.
Статуя на двометровому постаменті була урочисто відкрита 8 травня 1896 року під час пам’ятних церемоній. Відповідно до записів та усного переказу, цього дня зібралося малі й великі, а також були представлені «міста Кошута»: Монок, Цеглед, Дебрецен, Будапешт, Солнок. Були присутні й русини з навколишніх сіл.
Статуя Кошута стала невід’ємною частиною угорців Тячева та його околиць, у простому фізичному існуванні, а тим більше в реальності випромінюваного від неї духу борця за свободу. Це символ і місце паломництва угорців Верхньої Тиси, які пройшли через багато випробувань.
Однак після радянської анексії Закарпаття в 1944 році ця, як і багато інших угорських пам’яток, опинилася під загрозою знищення. За спогадами очевидця, «після розбиття пам’ятника Турулу платні і слухняні слуги нового порядку пробиралися до статуї Кошута з неприхованим і навіть висловленим наміром повалити й розгромити її також. Але жителі Тячева стояли поруч із ним, захищаючи свою гордість. Знаючи про «слабкі місця» найманців, їх зустріли півлітра сливового бренді та завантажили у вагон потяга, що прямував до румунського кордону”. Місцеві згадують, що їх обох заарештували та посадили на кордоні за незаконний перетин кордону. Після вручання професора Яноша Вараді-Штернберга статую більше не порушували, але в 1947 році її перенесли з первісного місця.
Втім, рано-вранці 7 січня 1993 року звістка про те, що бюст зник, блискавично поширилася містом. Усе вказувало на те, що він був збитий з п’єдесталу шляхом насильницького втручання. Шандор Козьма, який жив навпроти нього, розповідав, що був свідком того, як після півночі мотузку, прикріплену до вантажівки з номерними знаками із Закарпаття, накинули на шию статуї та рванули з місця. Статуя зірвалася на огорожу, потім врізалася в канаву трохи далі й зірвала мотузку. Знайшли бюст у засніженій калюжі з незначними пошкодженнями. Його витягли з багнюки, почистили, а потім знову поставили на п’єдестал. Відтоді він там, оточений спогадами, любов’ю та повагою.
У 2009 році за підтримки Міністерства закордонних справ Угорщини відреставровано монумент, а в листопаді 2017 року — парк, що йому належить.