Журналіст видання Шандор Сабо відвідав склад допомоги Угорської реформатської благодійної служби в Ебеші та поспілкувався з людьми, які допомагають всім, хто цього потребує.
Реформатська служба милосердя Угорщини (MRSZ) допомагає угорським громадам Закарпаття з моменту свого заснування у 2006 році. З початком повномасштабної війни допомога збільшилася. З першого дня російсько-української війни, яка триває вже майже тисячу днів, благодійна організація надає безперервну і всебічну підтримку установам і громадам Карпатського реформатського церковного округу, які опинилися в скрутному становищі. На шпальтах нашої газети ми регулярно повідомляємо про пожертви та проекти, які підтримує організація. Однак ми несправедливо мало знаємо про ту надлюдську роботу, яку виконують співробітники та волонтери благодійної організації в Угорщині для того, щоб пожертви потрапляли туди, де допомоги потребують найбільше.
Наша подорож веде нас до міста Ебеш поблизу Дебрецена. Саме тут розташований логістичний склад пожертв MRSZ площею 1000 квадратних метрів, куди з початку війни понад два з половиною роки надходить і відправляється ще більше пожертв для Закарпаття та інших внутрішніх регіонів України. Тут на нас чекає Гергей Іслаї Іслаї, операційний менеджер офісу MRSZ у Дебрецені. Нелегко знайти будівлю за адресою, але Боже Провидіння в дії, ми бачимо перед одним зі складів загорнутий у фольгу фургон з логотипом благодійної організації – ягня, що несе зелений прапор. За кермом сидить Гергей Іслаї, і з розмови стає зрозуміло, що він обговорює нові партії допомоги для Закарпаття. Вперше ми зустрілися з керівником дебреценського офісу особисто в січні минулого року, коли він доставляв медичне обладнання для Ужгородської міської клінічної лікарні ім. А. Новака на суму понад 6 мільйонів форинтів в Ужгороді. Це була далеко не перша його поїздка на Закарпаття, і з тих пір він відвідував регіон кілька разів. Вже понад одинадцять років Гергей працює в Благодійній службі, як він сам каже, це для нього місія, і після кожної поїздки на Закарпаття він повертається додому щасливим.
– Перед тим, як приїхати сюди, я порахував штампи у своєму паспорті, і з Божої ласки був на Закарпатті 190 разів, – розповідає Гергей Ішлай, який вже 8 років займається зв’язками із закарпатцями, збором коштів та таргетингом. Пізніше до мене в цій роботі приєднався Густав Фодор, реформатський пастор, який також став координатором Закарпатського координаційного офісу MRSZ. Я відповідав за організацію зборів, логістику: прийом вантажівок, завантаження і розвантаження, доставку і всі пов’язані з цим завдання.
З самого першого дня війни пріоритетом для благодійної організації була підтримка наших співвітчизників у біді всіма доступними засобами. Гергей вже був на Закарпатті в перший день війни.
– За день до початку війни ми пакували мікроавтобус з пожертвами, щоб наступного дня доставити їх на Закарпаття, ніхто не думав, що наступного дня росія вторгнеться в Україну, – згадує він. – Вранці після засідання Опікунської ради мені зателефонували з будапештського офісу благодійного фонду і запитали, чи слідкую я за новинами, чи чув, що сталося. Незважаючи на те, що мені порадили не їхати, покластися на Бога, я попрямував до кордону, незважаючи на величезну невизначеність у той час. Я був першим, хто виїхав на Закарпаття з пожертвами, що показує, наскільки ми оперативні.
Керівник операційного відділу в Дебрецені розповів, що Реформатська церква Угорщини відіграє важливу роль у підтримці громад на Закарпатті, які сильно постраждали від війни.
– Шість років тому я звернувся до місцевої єпархії та дияконів, – розповідає він, – з проханням підтримати нашу акцію, щоб допомогти нашим угорським братам і сестрам на Закарпатті зі шкільним приладдям під час Адвенту, коли вони йдуть до школи. На перший заклик до нас приєдналися декани чотирьох єпархій та їхні громади, і, на мій превеликий подив, під час першої акції було зібрано чотири автобуси з продуктами та кілька мільйонів форинтів. Ми вже встигли повторити цю акцію чотири рази, що є величезним успіхом. Минулого літа ми відвідали Закарпаття разом з керівництвом реформатської єпархії Королівства Гаага, єпископом Яношем Богданом Саболчем Богданом, головним нотаріусом Іштваном Денешем та генеральним дияконічним радником Юзефом Гітеа-Сабо. Якщо можна так сказати, я зібрав єпархії разом, не тільки для зустрічі, але й для братнього спілкування та підтримки.
Гергей Іслаї також згадав, що цього року перед початком навчального року Угорська реформатська благодійна служба подарувала шкільні ранці зі шкільним приладдям 150 нужденним школярам Закарпаття в рамках своєї відомої загальнонаціональної акції. Крім того, вони перебувають у постійному контакті з дияконським відділом для допомоги людям похилого віку, а також підтримують доставку продуктових пожертвувань.
– Зараз, керуючи офісом у Дебрецені, я відвідую Закарпаття з пожертвами не так часто, але все ж один-два рази на місяць, – каже він, додаючи, що з початком війни бували випадки, коли він приїжджав двічі на день. – Я дуже радий, що їжджу. Востаннє я був там днями з пожертвами для їдалень, які ми з двома колегами розвозили по їдальнях. Пожертви зі зборів, організованих реформатською церквою в Дебрецені, я також відправляю сестринській церкві в Чонгорі. Окрім логістичної та організаційної роботи, з самого початку служіння на Закарпатті я був насамперед зв’язковим.
Гергей Іслаї також відверто говорив про те, що пожертвування зменшуються, що можна пояснити тим, що війна затягнулася надовго. У той же час, на Закарпатті стає все більше нужденних людей похилого віку, особливо тих, хто залишився на самоті. Але також варто згадати про сім’ї, де через ситуацію, що склалася, жінка залишається одна.
– Ми постійно отримуємо запити і робимо все можливе, щоб їх задовольнити, – додає він. – Окрім продуктів харчування, найбільша потреба у засобах гігієни та санітарії. Нещодавно ми отримали запит на насіння, яке б дуже допомогло дрібним фермерам залишитися працювати в цьому регіоні. Влітку ми підтримуємо церковні табори, а вже незабаром Адвент, коли ми підтримаємо Різдвяну програму для бідних дітей через кампанію зі збору коробок з-під взуття.
За ці роки ми пережили багато зворушливих і радісних моментів та історій. Одна з них – це те, що сталося з ним у єпископській канцелярії Закарпатської реформатської єпархії.
– Це було чотири чи п’ять років тому, я просто прийшов до офісу з листом і дізнався, що співробітники готують обід для офісу, – згадує він. – Є лише один день на рік, коли офіс зачинений з цієї причини. Я вибачився за вторгнення і під шквал вибачень вже збирався покинути будівлю, але мене зупинили і запросили на обід, пояснивши, що я є частиною команди і що моє місце тут. Для мене це була дивовижна честь і чудове відчуття, тому що протягом кількох годин, поки ми обідали і розмовляли, я відчував себе частиною спільноти. Але я також можу згадати мої візити до реформатського дитячого будинку «Добрий Самарянин» у Великій Доброні. Востаннє, коли мене там приймали, вони сказали, що давно мене не бачили, і що я повинен приїжджати частіше.
Здавалося б, це прості речі, але вони багато значать для мене, більше, ніж будь-яке поплескування по плечу тут. Але я приймаю не тільки пожертви, я приймаю багато підбадьорення і добрих слів, які, очевидно, коштують набагато більше, ніж будь-яка матеріальна пожертва.
Послання про те, що ми не забули наших братів і сестер на Закарпатті, в яких надія і прагнення до нормального життя, залишаються незмінними. У той же час я також набираюся сил, щоб продовжувати свою роботу. Якими б складними і виснажливими не були ці подорожі, я завжди повертаюся із Закарпаття зарядженим. Я дякую Богові за те, що Він веде мене в цій подорожі.
Гергелі Іслаю дуже допомагає менеджерка складу в Ебеші Юдіт Ратоньї, яка люб’язно показує мені будівлю. Вона починає виняткову екскурсію, пояснюючи, що через близькість кордону закарпатські благодійні кухні, серед іншого, також частково забезпечуються продуктами звідси.
– Тут зазвичай зберігаються піддони, на яких готують їжу для їдалень, і зараз вони порожні, бо їх нещодавно доставили на Закарпаття, – показує Юдіт Ратоньї на найнижчий рівень 3-рівневої системи стелажів. – Тут ми зберігаємо і систематизуємо пожертви: продукти харчування, що не псуються, пожертви від компаній, збори від церков, шкіл та партнерських організацій у Нідерландах. На складі також є опалювальна зала, офіси, роздягальні та пакувальна кімната. Остання кімната використовується колегами та волонтерами для сортування та розподілу пожертв за датою надходження та типом товару. Потім усі пожертви вносяться в систему управління складом, де також ведеться облік за датою і терміном придатності. Тут ви знайдете все, що може знадобитися приватним особам або церковним установам: продукти харчування, засоби гігієни, одяг, меблі, технічні товари, канцелярське приладдя, шкільні портфелі та шкільне приладдя.
Юдіт Ратоньї розповіла, що на складі працює двоє працівників, але коли надходить велика кількість пожертв, залучаються волонтери. Так буває на Різдво, коли багато установ, парафій і компаній жертвують тонни товарів. Завідувачка складу точно знає, що шукати на полицях.
– Тут ніколи не буває зупинки. Влітку трохи тихіше, тоді як жовтень-грудень і березень-квітень є більш завантаженими, але завжди є чим зайнятися. Наприклад, підготовка продуктових наборів для роздачі парафіям і згромадженням, в тому числі й на Закарпатті. Я лише нещодавно зміг туди поїхати. Я була в сиротинці в Нагидоброні, незнайома для них людина, вони мене вперше побачили, але кинулися до мене з широко розплющеними очима. Вони пригорнулися до мене, обіймали, гладили мене своїми маленькими рученятами, вони були такі милі, весь момент був такий зворушливий. Вони були дуже задоволені пожертвами, це було дуже приємно…. Ми робимо те, що робимо, заради таких моментів, – емоційно сказала Юдіт Ратоньї.
