У феєричній атмосфері пройшов українсько-угорський вечір «Від Дніпра до Дунаю» камерно-інструментального ансамблю «Угорські мелодії» Закарпатської обласної філармонії. Програма не була випадковою добіркою творів, а постала як ретельно вибудувана музична дорога — від Дніпра до Дунаю, від української мелодії до угорського чардашу, від простоти народної пісні до блиску оперети.
Ансамбль під керівництвом Діани Гавати, заслуженої артистки України, підготував програму, в якій різні музичні номери природно звучали поруч. Концерт показав те, що для Закарпаття є щоденною реальністю: мирне співжиття різних мов, традицій і людських доль.
Вечір відкрила «Гуцульська фантазія», у якій відлунювало розмаїття Карпат. Музика ожила і в танці: рухи Андріани Торбич ще виразніше передали гірські ритми та гуцульський характер.
У продовженні програми співали Олександр Садварій, заслужений артист України, Іштван Халус та Мирослава Швах-Пекар. Після кількох ліричніших мелодій публіку розважили легкі, гумористичні номери, у яких відчувалися народний колорит і грайливість.
Угорський блок відкрив Сатмарський чардаш, який одразу надав концерту іншого ритму й енергії. Далі угорські народні пісні та в’язанки мелодій представили багатство угорської культури.
У завершальній частині концерту на перший план вийшла оперета. У репертуарі ансамблю «Угорські мелодії», поряд з українськими творами та угорськими народними піснями, вже давно особливе місце посідають найвідоміші опереткові шлагери угорських композиторів. І цього разу стало очевидно, наскільки природно музиканти почуваються в цьому жанрі. З оперети Альберта Сірмаї «Магнат Мішка» прозвучав номер «Шалений світ», який ожив у танці Андріани Торбич. Згодом Іштван Халус виконав пісню «A jányok, a jányok» з оперети Імре Кальмана «Королева чардашу». Завершила вечір Мирослава Швах-Пекар перлиною Імре Кальмана — піснею «Гей, моє трояндо».
Організатори нагадали, що сьогодні в Україні можливість сидіти в залі, слухати музику, усміхатися й відзначати культуру не є чимось само собою зрозумілим. Усе це можливе завдяки службі та жертовності тих, хто боронить країну на фронті. За це їм висловили щиру подяку.
Після концерту художня керівниця ансамблю Діана Гавата зазначила, що в такі часи музика має особливу відповідальність.
— Я не думаю, що музика може повернути те, що забрала в нас війна. Але вона може подарувати людині одну годину, коли можна вдихнути на повні груди. Коли слухаєш не новини, а щось красиве. Це не якась втеча від реальності, а можливість набратися сил, щоб і наступного дня вистояти, — сказала вона.
Kерівниця відверто додала, що війна змінила і щоденне життя ансамблю.
— Нам також нелегко зараз працювати. Наш колега-танцівник поїхав, а чардаш — це передусім парний танець. У нас немає і угорської співачки, хоча існує стільки прекрасних жіночих пісень та опереткових номерів, які ми хотіли б виконувати угорською мовою. Багато речей доводиться переосмислювати, пристосовуватися, але ми не хочемо відпускати те, що будували майже 80 років. Ансамбль «Угорські мелодії» був створений для того, щоб зберігати міст між культурами, людьми, мовами. Зараз, можливо, ще важливіше, щоб цей міст залишився, — наголосила Діана Гавата, заслужена артистка України. — На Закарпатті ми знаємо, що означає жити поруч у мирі, попри відмінності. Це не завжди легко, але це дуже велика цінність. Ми хочемо, щоб після кожного концерту глядачі не лише забирали із собою мелодії, а й певне відчуття: що варто бути терплячішими, добрішими одне до одного, відкритішими до світу. Особливо сьогодні, коли багато хто хотів би посіяти між нами ворожнечу, важливо, щоб ми самі не допомагали цьому своїми емоціями чи упередженнями.
Ріта Шімон
