Шандор ЛЕНДЄЛ – успішний тренер з карате, який вже протягом багатьох років працює в місті Чернівці, а точніше – у спортивному клубі “LEADER”. До війни з росією він тренував чернівецьких дітей і здобув зі своїми вихованцями чимало перемог на змаганнях різного рівня.
Неодноразово вихованці Олександра посідали призові місця на змаганнях у Європі. З початком війни життя буковинського угорця кардинально змінилося. Вже на другий місяць вторгнення рф Шандор пішов добровольцем на фронт. Так успішний тренер змінив кімоно на камуфляж.
– Відколи я почав займатися спортом, я зрозумів, що з карате хочу пов’язати своє життя. Тому поступово навчався сам та вдосконалювався. Спочатку читав книги із мистецтва карате та постійно тренувався. З часом став тренером. Я одесит, але свого часу мене запросили на Буковину мої друзі Олександр Пікулін та Андрій Лазоренко з клубу “Лідер”, щоби тут, у Чернівцях, підвищити рівень місцевих спортсменів, та й самих тренерів. Тоді в мене вже був великий досвід тренування спортсменів, яких я вивів на міжнародний рівень. У Чернівцях же ж направду є дуже багато талановитих спортсменів серед каратистів, – ділиться Шандор.
“Коли підопічна виграла чемпіонат Європи, я вже був на передовій”
Лендєл тренував дітей не лише у Чернівцях, але й у приміських селах: Магалі, Великому Кучурові, Кам’яній. Нещодавно вихованка Шандора Дарія Булай посіла призове місце на Чемпіонаті Європи з карате. Та коли дівчина виборола призове місце, тренер вже був на фронті.
– Хочу висловити подяку тренерам Валерію Чоботарю та Андрію Лазоренку, які допомогли моїй підопічній у підготовці до змагань, коли мене не було, – каже Шандор.
– Пам’ятаю 24 лютого… Мене розбудила моя дочка зі словами: “Тату, почалася війна”. Першого ж дня своїх дітей я відвіз до Угорщини. Міг залишитися там і сам, та моральні принципи мені не дозволили це зробити. Тому з першого тижня війни я продав одне зі своїх авто, і почав збирати амуніцію для солдатів. Я шукав варіанти, як можу потрапити на фронт. Знайшов добровольчий батальйон “Карпатська Січ”. Приїхав до них в офіс і сказав: “Я хочу бути добровольцем, хочу на передову, що для цього потрібно зробити?”. Того ж дня я підписав контракт та заповнив документи. Через декілька днів потрапив на війну, у Вірнопілля під Ізюмом, – розповідає Лендєл.
– Ізюм був однією із найгарячіших точок. Там обстріли тривали 24 на 7. У складі “Карпатської Січі” за два тижні ми знищили дев’ять танків та дві одиниці іншої техніки. Наша армія має великі успіхи. Втрати у нас є, але у ворога вони значно більші. На фронті у мене складалося враження, що я займаюся військовою справою все життя. Процес адаптування відбувся дуже швидко. Там, на війні, мені зустрічалися хороші та принципові люди, які завжди вміли підтримати, – зауважує боєць.
Суцільні руїни та постійні обстріли
Військовий зізнається, що найважче буває, коли ворог “затихає”.– Ти сидиш у підвалах і не знаєш, чого від них очікувати. Коли я приїхав у Вірнопілля, то там було багато цивільних, які чекали, коли прийдуть росіяни… Так, там є такі люди. Зараз у селі суцільні руїни: розвалені будинки, нема води, постійні мінометні обстріли та обстріли із градів, жити стало неможливо, – каже Шандор.Попри все, ЗСУ впевнено нищать окупантів та відбивають штурми.
– Разом із побратимами ми неодноразово відбивали штурми окупантів. Під Ізюмом я провів 2,5 місяці. Потім мене перевели в інший підрозділ Сил спеціальних операцій, де я провів ще місяць на бахмутському напрямку. Там дуже важка ситуація, все заміновано, – пояснює спортсмен.
На запитання, що Шандор планує робити далі, відповідає:
– Нищити ворога, наскільки це можливо, всіма засобами та вміннями, якими я володію. А після нашої перемоги я буду робити те, що робив завжди: повернуся в карате і буду тренувати дітей, – підсумовує буковинський угорець.
