Наближаючись до свят, міські вогні, аромати та радість підготовки захоплюють усіх. Але є ті, для кого цей період не про веселощі та сімейне тепло. У палатах Ужгородської міської дитячої лікарні простір наповнюють звук лікувальних апаратів та тихі кроки медперсоналу. Тут діти, чия хвороба заважає святкувати вдома у колі рідних, часто переживають святкові дні сумно, з очікуванням і певним страхом. Поки їхні однолітки розкривають подарунки у сімейному затишку, вони намагаються знаходити радість у повсякденних дрібницях між стінами лікарні.
Мадяр Тімеа
У цей час персонал лікарні — лікарі та медсестри, а також благодійні організації — приділяють особливу увагу тому, щоб у дітей все ж був привід для радості.
– Ми намагаємося розбити тишу лікарні за допомогою яскравих прикрас, ручної роботи дрібничок, різдвяних мелодій, невеликих святкових програм і спільних ігор. Подарунки – це не просто речі, а символи надії: вони нагадують дітям, що про них думають і що вони не самотні. Крім того, історії, казки, спільні творчі заняття та маленькі, персональні прояви уваги дають дітям моральну підтримку, роблять їх веселішими та сміливішими, допомагаючи відчути магію свят навіть попри труднощі, – розповідає про атмосферу в закладі під час новорічних і різдвяних свят Тетяна Шуберт, керівниця установи.
У цей особливий період найменші жести мають велике значення: ласкаве слово, потиск руки, усмішка або невеликий пакунок так само важливі, як і лікування. Саме ці маленькі дива дозволяють дітям – навіть перебуваючи прикутими до лікарняного ліжка – відчути тепло Різдва та зрозуміти, що любов і турбота не зникають навіть у важкі моменти.
Хоча заклад у цей час отримує багато благодійних пожертв, головним підтримувачем дитячої лікарні протягом цих днів і впродовж року є громадська організація «Армада Карпати». Її керівник Роман Мегела вважає своєю місією полегшення повсякденного життя дітей. Члени організації, яка працює вже шостий рік, переконані та вірять у те, що добрі справи можуть змінити світ. Кожен їхній проєкт, акція чи вчинок – це крок до більш дбайливого суспільства.
Протягом останнього року постійними відвідувачами лікарні також стали члени громадської організації «Момент Стійкості», яка працює в сферах психічного здоров’я, психосоціальної підтримки, культури та освіти. Залучаючи студентів університетів, вони регулярно відвідують маленьких пацієнтів протягом року, підтримують їх, піднімають настрій і дарують трохи радості під час лікування. Через інтерактивні ігри, арт- та музичну терапію, малювання та вікторини вони відволікають дітей від фізичного болю.
– Так, це дуже допомагає, коли потрібно зробити внутрішньовенну ін’єкцію або іншу процедуру, яка здається дітям страшною. Наші помічники, одягнені в костюми клоунів, успішно відволікають їхню увагу, тим самим знижуючи стрес і сприяючи швидшому одужанню, – визнає отоларинголог лікарні, д-р Каталін Бецаніч. – Суть клоун-докторства – у душі дітей. Ми не можемо вилікувати їхню хворобу, але можемо наповнити їхню душу маленькою порцією радості.
Спілкуючись із медсестрами, дізнаємося, що наразі – як і завжди у цю пору року – значно збільшилася кількість сезонних захворювань верхніх дихальних шляхів. До лікарні через їхні ускладнення потрапляють діти від найменших до 18-річних підлітків. Через поширення ентеро- та ротавірусів зростає кількість бронхообструктивних синдромів, запалень легенів і вуха, тяжкої бронхіальної астми, що супроводжується задухою, гіпертермії, інтоксикацій, судомних станів та блювання.
Окрім місцевих жителів, у лікарні лікують багато внутрішньо переміщених дітей, які були евакуйовані через війну. Через це палати переповнені: в одному відділенні, розрахованому на 35 дітей, зараз постійно перебувають 45–50 маленьких пацієнтів. На жаль, персонал не розрахований на таку кількість, але вони надають допомогу всім настільки, наскільки можуть. Тому батькам не забороняють залишатися з дитиною в лікарні, якщо вони цього хочуть.
Неодноразово лікарі мусять піклуватися й про «залишених дітей». Деяких забирає соціальна служба через неналежне поводження в сім’ї та доставляє на повне обстеження. Лише після цього їх можуть помістити до дитячого будинку або до прийомних батьків. Інших приводять правоохоронні органи, якщо діти зазнають насильства від батьків, і необхідно надати медичну допомогу їхнім травмам. Працівники лікарні бачили вже безліч різних історій, і під час свят особливо вражає серце, коли до лікарні потрапляє дитина з важкою долею.
Коли під час свят заходиш у двері Ужгородської дитячої лікарні, швидко розумієш: Різдво тут особливе не завдяки кількості вогників на ялинці, а завдяки силі людяності. Лікарі, медсестри та волонтери працюють над тим, щоб хворі діти залишалися дітьми — сповненими надії, усмішок і маленьких чудес. І хоча стіни лікарні не замінять тепла дому, вони наповнюються чимось іншим: любов’ю, яка, можливо, є найціннішим подарунком у цей час. Тут, де щодня борються за одужання, народжується й справжнє послання свята — що турбота і увага здатні запалити світло навіть у найважчі дні.
