Про внесения змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та iï органів щодо прав нацlональних меншин (спілвнот) в окремих сферах

ПР OEKT
Вноситься Кабінетом Міністрів України
Д. ШМИГАЛЬ

“24” листопада 2023 р.

ЗАКОН УKPAÏHИ

Про внесения змін до деяких законів України щодо врахування експертної оцінки Ради Європи та iï органів
щодо прав нацlональних меншин (спілвнот) в окремих сферах

Верховна Рада України п о с т а н о в л я с:
І. Внести зміни до таких законів України:
Пункт “6” статті 32 Закону Украіни “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами) доповнити підпунктом 12 такого змісту:
“12) забезпечення у межах, визначених законом, права на використання мов відповідних національних меншин (спільнот) України в населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот) України, a6o в яких такі особи становлять значну частину населения.”.
У Законі України “Про видавничу справу” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N. 32, ст. 206 із наступними змінами):
у статті 8:
частину третю викласти в такій редакції:
“Держава заохочуе здійснення видавнииої діяльності, виготовлення i розповсюдження видавничої продукції державною мовою та мовами національних меншин (спільнот), що проживають в Україні, зокрема через спеціалізовані книгарні, утворені для реалізації прав національних меншин (спільнот).”;
доповнити статтю після частини третьої новою частиною такого змісту:
“Для віднесення розповсюджувача видавничої продукції до спеціалізованої книгарні, утвореної для реалізації прав національних меншин (спільнот) України відповідно до Закону України “Про національні меншини (спільноти) України”, обов’язковою умовою е наявність асортименту для реалізації видавничої продукції, друкованих медіа, що створені для задоволення потреб та інтересів осіб, які належать до національних меншин (спільнот), пов’язаних із культурою, мовою, історіею та іншими інтересами відповідної національної меншини (спільноти) з часткою представления такої видавничої продукції не менше 50 % назв книжкових видань, наявних у продажу в кожній книгарні, що здійснюе киигорозповсюдження.”.
У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;
у частині першій статті 13:
абзац четвертий викласги в такій редакції:
“вид (види) діяльності у видавничій справі, інформація щодо утворення спеціалізованої книгарні відповідно до Закону України “Про національні меншини (спільноти) України” (у разі реалізації видавничої продукції з метою забезпечення прав національних меншин (спільнот);”;
абзац одинадцятий викласти в такій редакції:
“вид (види) діяльності у видавничій справі, інформація щодо утворення спеціалізованої книгарні відповідно до Закону України “Про національні меншини (спілвноти) України” (у разi реалізації видавничої продукціі з метою забезпечепня прав націоналвних меншин (спільнот);”.
Статтю 48 Закону України “Про вищу освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., N. 37-38, ст. 2004; 2020 р., № 24, ст. 170) доповнити частиною четвертою такого змісту:
“4. Заклади вищої освіти приватної форми власності мають право вільного вибору мови навчання, яка є офіційною мовою Європейського Союзу, із забезпеченням при цьому вивчення особами, що навчаються у таких закладах, державної мови як окремої навчальної дисципліни.”.
V Законі України “Про освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380 із наступними змінами):
абзац перший частини першої статті 7 викласти в такій редакції:
“1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти е державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами націоналвних меншин, які е офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.”;
підпункт 19 пункту 3 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” викласти в такій редакції:
“19) особи, ягі належать до національних меншин України, мови яких є офіційними мовами Свропейського Союзу, i розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року мовою відповідної національної меншини, до завершения здобуття повної загальної середньої освіти продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності цим Законом.”.
У Законі України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., Na 21, ст. 81 із наступними змінами):
частину п’яту статті 18 викласти в такій редакції:
“5. У порядку 1 на умовах, визначених законом щодо порядку реалізації прав корінних народів, національних меншин України, допускаеться поширення матеріалів передвиборної агітації, виконаних мовами відповідних корінних народів, національних меншин України.”;
частину першу статті 21 викласти в такій редакції:
“1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мoвa. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Свропейського Союзу, гарантуеться право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.”;
в абзаці другому частпни четвертой статті 26 слова “за рахунок коштів державного та/або мlсцевих бюджетів” виключити;
абзац другий пункту 3 розділу IX “Прикінцеві та перехідні положення” викласти в такій редакції:
“Особи, які належать до національних меншин України, мови яких е офіційними мовами Європейського Союзу, і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року мовою відповідної національної меншини України, до завершения здобуття повної загальної середньої освіти продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності цим Законом.”.
У Законі України “Про повну загальну середню освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 31, ст. 226 із наступними змінами):
1) у статті 5:
частину першу викласти в такій редакції:
“1. Мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які е офіційними мовами Європейського Союзу, гарантуеться право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.”;
у частині шостій:
абзаци перший — третій викласти в такій редакцlї:
“6. Особи, які належать до національних меншип України, мови яких є офіційними мовами Свропейського Союзу, та реалізують право на навчання відповідними мовами в державних, комунальних чи корпоративних закладах освіти, можуть здобувати:
базову середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури та історії України, які вивчаютвся державною мовою;
профільну середню освіту відповідними мовами національних меншин, за винятком навчальних предметів (інтегрованих курсів), пов’язаних із вивченням української мови, української літератури, історії України та Захисту України, які вивчаються державною мовою.”;
абзац п’ятий після слів “особливостей мовного середовища” доповнити словами “i положень абзаців другого та третього цієї частини”.
У Законі України від 13 грудня 2022 року № 2827-IX “Про національні меншини (спільноти) України” (із змінами, внесеними Законом України від 21 вересня 2023 року № 3389–IX):
1) статтю 1 викласти в такій редакції:
“Стаття 1. Визначення термінів
1. У цвому Законі терміни вживаютьсл в такому значенні:
національна меншина (спільнота) України (далі – національна меншина (спільнота) – це стала гpyпa громадян України, які не е етнічними українцями, проживають на територіі України в межах ii міжнародно визнаних кордонів, об’сднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти i розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність.
Національні меншини (спільноти) е невід’емними, інтегрованими та органічними частинами українського суспільства;
населений пункт, в якому традиційно проживають особи, які належать до національної меншини (спlльноти), – село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформацією за відповідні періоди безперервно проживають протягом останніх 100 років.
Положення щодо безперервного проживання в населеному пункті не застосовусться до осіб, депортованих a6o постраждалих від геноциду за національною ознакою, а також до осіб, які залишили свое місце проживания в результаті a6o з метою уяикнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації;
населений пункт, в якому особи, які належать до національної меншини (спільноти), становлять значну частину населения, — село, селище, місто, в якому особи, які належать до відповідної національної меншини (спільноти), згідно з офіційною державною статистичною інформаціею становлять понад 15 відсотків від загальної чисельності населения станом на час збирання яи отримання такої інформації.”;
у статті 10:
частину третю викласти в такій редакції:
“3. Культурно-мистецький, розважальний a6o видовищний захід, що організовуеться та проводиться особами, які належать до національної меншини (спільноти), a6o для осіб, які належать до паціональної меншини (спілвноти), може проводитися мовою відповідної національної меншини (спільноти). Супровід (конферанс) до такого заходу може здійснюватися мовою відповідної національної меншини (спільноти). Організатор за запитом не менше 20 відвідувачів (глядачів) такого заходу забезпечує синхронний a6o послідовний переклад супроводу (конферансу) державною мовою, якщо такий запит надійшов не пізніше ніж за 72 години до початку проведения заходу.”;
друге реяення абзацу третього частини п’ятої викласти в такій редакції: “Держава сприяє здійсненню заходів, спрямованих на розвиток спеціалізованих книгарень, з метою задоволення культурних потреб та інтересів національних меншин.”;
частину дев’яту викласти в такій редакції:
“9. У населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до націогіальних меншин (спільнот), a6o в яких такі особи становлять значну частину населення, допускаеться поширення матеріалів передвиборної агітації під час виборів Президента України, виборів народних депутатів України та місцевих виборів мовами відповідних національних меншин (спільнот).”;
частину одинадцяту викласти в такій редакції:
“11. У населених пунктах, в яких традиційно проживають особи, які належать до національних меншин (спільнот), a6o в яких такі особи становлять значну частину населения, допускаеться розповсюдження внутрішньої та зовнішньої реклами мовами відповідних національних меншин (спільнот) із обов’язковим дублюванням державною мовою. Текст дублювання державною мовою має відтворювати зміст дубльованої реклами i не мае бути виконаний шрифтом меншого розміру, ніж відповідний текст мовою національної меншини (спільноти).
Вимоги щодо дублювання написів не є обов’язковими при написанні найменувань товарів, охоронюваних законом торговельних марок (знаків для товарів i послуг) та комерційних найменувань.
В аудіальних та у аудіовізуальних медіа місцевої категорїі допускаеться розповсюдження реклама, виконаної мовами національних меншин (спільнот), при цьому така реклама у аудіовізуальних медіа мае бути субтитрована державною мовою.
Об’екти права інтелектуальної власності рекламуються з урахуванням вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України “Про рекламу”.”;
доповнити стаггю частиною тринадцятою такого змісту:
“13. Захист права на використання мови національної меншини (спільноти) здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини включая до своєї щорічної доповіді про стан додержання та захисту прав i свобод людини i громадянина в Україні звіт про стаи додержання законодавства у сфері захисту права на використання мови національної меншини (спільноти).”;
у статті 19:
частину першу викласти в такій редакції:
“1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київсьва та Севастопольська міські державні адміністрації за ініціативою громадських об’еднань иаціоналвних меншин (спільнот) утворюють Центр національних меншии (спільнот) відповідної адміністративно- територіальної одиниці (далі – Центр національних меншин (спільнот), який має забезпечувати інституційні та технічні умови для задоволення культурних потреб осіб, які належать до національних меншин (спільнот), на засадах рівності та інклюзивного доступу. Порядок утворення та функціонування Центру національних меншин (спільнот) визначаеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національних меншин (спілвнот).”;
доповнити статтю п сля частини другої новою частиною третьою такого змісту
“3. Основними функціями Центру національних меншин (спільнот) є:
розроблення та реалізація заходів i програм з питань розвитку культур та забезпечення реалізації прав ycix осіб, які належать до національних меншин (спільнот);
надання на рівних умовах громадським об’сднанням національних меншин (спілвнот), національно-культурним товариствам методичної, інформаційної та організаційної допомоги в організації та проведенні культурно-мистецьких заходів (фестивалів, конкурсів, концертів, днів національних культур, оглядів народной творчості, виставок прикладного та образотворчого мистецтва тощо);
проведения регулярних інформаційних та культурно- просвітницьких заходів, спрямованих на інтеграцію національних меншин (спілвнот) до українського суспільства;
організація та проведения заходів з увічнення пам’яті осіб, які належать до національних меншин (спільнот) i брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, спротиві збройній aгpeciï Російської Федераціі проти України, є борцями за незалежність України, зробили значний внесок у розбудову Української Державності, науки, літератури, культури, мистецтва;
надання громадським об’еднанням національних меншин (спільнот) допомогу в реалізації молодіжних та дитячих проектів, спрямованих на виховання толерантного ставлення до осіб різного етнічного походження, взаемної поваги та співпраці між усіма громадянами України, незалежно від етнічної, мовної, культурной, релігійної ідентичності;
проведення урочистих заходів з відзначення пам’ятних дат, пов’язаних з історією національних меншин (спільнот);
інші функції, спрямовані на задоволення культурних потреб осіб, які належать до національних меншин (спільнот).”.
У зв’язку з цим частини третю i четверту вважати відповідно частинами четвертою i п’ятою;
4) підпункт 2 пункту 3 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” викласти в такій редакції:
“2) п’яти років з дня його скасування a6o припинення до державної (офіційної) мови держави, визнаної Верховною Радою України державою- агресором aбo державою-окупантом, не застосовуються положення частин другої, третьої, четвертой, п’ятої, дев’ятої, одинадцятої, тринадцятої статті 10 цього Закону.”.
8. У Законі України від 13 грудня 2022 року N. 2849 IX “Про медіа”:
у статті 40:
частину першу доповнити пунктом 3 такого змісту:
“3) для телемовників, які здійснюють мовлення мовами корінних народів та національних меншин (спільнот) України, незалежно від територіальної категорії — не менше ніж 30 відсотків від загальної тривалості програм (aбo ïx частин).”;
у частині другій:
у пункті 2 слова i цифри “під дію пункту 1” замінити словами i цифрами “під дію пунктів 1 та 3”;
доповнити частину пунктом 3 такого змісту:
“3) для телемовників, які здійснюють мовлення мовами корінних народів та національних меншин (спільнот) України, незалежно від територіальної категоріі – не менще ніж 30 відсотків від загальиої тривалості програм (aбo ïx частин).”;
частину третю доповнити пунктом 4 такого змісту:
“4) забезпечувати не менше ніж 30 відсотків тижневого обсягу ведення програм, у тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних програм (ведучими, дикторами радіопрограм) державною мовою для радіомовників, які здійснюють мовлення мовами корінних народів та національних меншин (спільнот) України.”;
частину п’яту після слів “мовами корінних народів” доповнити словами “та національних меншин (спільнот)”;
пункт 4 частини восьмой після слів “мовами корінних народів” доповнити словами “та національних меншин (спільнот)”;
розділ Х “Прикінцеві та перехідні положення” доповнити пунктом 91 такого змісту:
“91. Установили, що на період дії воснного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення военного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102—IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введение военного стану в Україні”, та протягом п’яти років з дня його скасування a6o припинення щодо державної (офіційної) мови держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором a6o державою-окупантом, не застосовуються положення пункту 3 частини першої, пункту 3 частини другої, пункту 4 частини третьої та яастин п’ятої та восьмой статті 40 цього Закону.”.
II. Цей Закон набирае чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Голова Верховної Ради Україпи