На початку повномасштабної війни Міністерство охорони здоров’я прогнозувало, що близько 15 мільйонів українців потребуватимуть психологічної підтримки через пережитий досвід. 3-4 мільйони з них потребуватимуть медичної допомоги. За оцінками експертів Національного інституту стратегічних досліджень, 40-50% населення потребуватимуть психологічної підтримки. Серед окремих категорій – військовослужбовців та ветеранів – ця цифра становитиме 1,8 мільйона. Серед людей похилого віку – 7 мільйонів, а серед дітей та підлітків – близько 4 мільйонів потребуватимуть підтримки психічного здоров’я.
Минулого року, за даними Міністерства охорони здоров’я, близько 135 000 пацієнтів (з них 72 000 жінок і понад 18 000 дітей) звернулися до сімейного лікаря зі скаргами на психічне здоров’я. За перші сім місяців цього року медичну допомогу отримали майже 277 000 пацієнтів, у тому числі 42 500 дітей. Більшість українців скаржилися на тривогу, нервозність, напругу та проблеми зі сном. Це підтверджує, що війна також виснажує людей психологічно.
Ще одним серйозним наслідком війни є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який розвивається приблизно у 20% людей, які пережили або стали свідками травматичної події. Зазвичай він починає розвиватися приблизно через шість місяців. Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я, кількість людей з ПТСР зросла. Насправді психічне здоров’я солдатів набагато гірше, ніж у решти населення. Ми розпитали Тетяну Алмашій, заступницю директора Берегівського обласного закладу з надання психіатричної допомоги про те, з якими явищами доводиться стикатися солдатам і яку допомогу вони отримують.
– Військовослужбовці звертаються до закладу самостійно чи за направленням? Наскільки збільшилася кількість ваших пацієнтів за останню тисячу днів?
– З міркувань безпеки я не можу розголошувати кількість пацієнтів, яких ми обслуговуємо. Наразі наш заклад є єдиним в окрузі, який надає психіатричну допомогу військовослужбовцям. Допомога організована так, що якщо військовослужбовець має психологічну скаргу, він повинен звернутися до фронтового лікаря. Якщо він вважає, що потребує психіатричної допомоги, командир його частини підписує направлення на лікування до психіатричного закладу. Демобілізовані учасники бойових дій можуть отримати допомогу відповідно до правил загального медичного обслуговування. Військовослужбовці, які перебувають у відпустці, повинні бути направлені до нас призовним пунктом або іншим, в будь-якому випадку військовим органом. Самостійно подати заяву на стаціонарне лікування не можна.
– Що відбувається з солдатами-інвалідами, які втратили кінцівку і потребують психіатричної допомоги?
– Вони в першу чергу потребують підтримки психолога. Чесно кажучи, я зараз не можу сказати, скільки психологів є в нашій області. За освітою це переважно психологи, які працюють з учасниками бойових дій, в тому числі в медичних закладах, де лікують соматичні симптоми, через громадські чи ветеранські організації. Я вважаю, що психолог потрібен більшій частині солдатів. Класичне психіатричне лікування рекомендується людям із важкими неврологічними симптомами. Вони відвідують терапевтичні сеанси і продовжують приймати призначені ліки вдома, але перебувають під наглядом психолога.
– Десятиліттями не було потреби у військових психологах чи психіатрах. Наскільки професійно ми готові опікуватися захисниками Вітчизни?
– Міністерство охорони здоров’я та Національна служба громадського здоров’я планують наступного року створити центри психічного здоров’я в усіх кластерних, загальних та надкластерних, тобто районних, головних та деяких окружних лікарнях. Вони будуть укомплектовані психологами, психотерапевтами, мобільними психіатричними бригадами і створені з метою зробити цей вид допомоги доступним для всіх, хто його потребує. Чи вистачить фахівців? Ну, якщо Служба Громадського Здоров’я створить пакет психологічної допомоги для лікарень, який буде фінансуватися з державного бюджету, то керівники медичних закладів будуть зацікавлені в наданні такої послуги і найманні таких фахівців.
– Чи може професіонал, який не має такого досвіду, як військовослужбовець, надати реальну допомогу?
— Звичайно. Професіонали постійно готуються та вдосконалюються. Слід зазначити, що для того, щоб хтось міг допомогти фронтовику, йому не обов’язково пройти війну. Психічна допомога має методи та єдині алгоритми, які перевірено покращують стан пацієнта. Ті, хто цим володіє, можуть допомогти. Один із психологічних методів «рівний рівному», який також використовується при лікуванні бійців, передбачає залучення справді бійців-ветеранів, які знають, що переживає пацієнт, і власним прикладом можуть допомогти йому подолати проблеми. Власним зціленням вони демонструють зневіреному пацієнту, що його становище не безнадійне, що можна вилікуватися та вийти з будь-якого стану.
– Які невротичні симптоми найбільш характерні для бійців, які страждають від посттравматичного стресу?
– Це стійкі неврологічні розлади – розлади сну, підвищена дратівливість, імпульсивність, неконтрольована поведінка, агресія, кошмари, які виникають у кожного, хто хоч раз потрапляв у серйозну кризову ситуацію. Якщо вони тривають довго і людина не звертається до лікаря, вони стають постійними і закріплюються. Наприклад, якщо хтось спричинив, скажімо, смертельну аварію, він довго бачить сцену знову і знову, і потрібен певний час, щоб спокійно відреагувати на цю ситуацію. Якщо стресова ситуація – наприклад, хвилювання за своє життя, безперервна втрата товаришів, позбавлення життя протилежної сторони – триває місяцями або роками, очевидно, що реакція організму на неї гостріша і сильніше впливає на нервову систему. Звісно, це залежить від психотипу даної людини, рівня її здатності долати стрес тощо. Це дуже індивідуально. Не всі ветерани війни хворіють на ПТСР. Але всім раджу звернутися до психолога.
– Я думаю, що час одужання також індивідуальний у кожному окремому випадку?
— Звичайно. Лікування повинно тривати до тих пір, поки симптоми, викликані травмою, не будуть мінімізовані настільки, що людина зможе адаптуватися до повсякденного життя, до своєї сім’ї, до повноцінного життя.
– Що буде, коли сотні тисяч психічно виснажених солдатів повернуться додому після закінчення війни?
– Сподіваюся, спеціалісти будуть підготовлені якнайшвидше, адже це факт, вони будуть дуже потрібні. Було б добре, якби суспільство теж змінило своє ставлення до них і ставилося до них із розумінням, людяністю та співпереживанням, а не з агресією та образою. Це обопільний, двосторонній процес. На жаль, люди морально втомилися, всі більш нетерплячі та нервові, тому треба намагатися бути добрішими не лише до бійців, а й один до одного.
Для довідки
Дослідження психічного здоров’я, проведене Міністерством оборони України, показало, що психічне здоров’я військовослужбовців значно гірше, ніж у решти населення.
Тривожні розлади зустрічаються в армії вдвічі частіше, ніж серед населення в цілому.
Великий депресивний розлад набагато частіше зустрічається у військових, ніж у загальній популяції (4,8% проти 3,63%).
Зловживання наркотиками частіше зустрічається серед військовослужбовців, зловживання алкоголем – у 2,3 рази.
Чоловіки-військовослужбовці більш схильні до зловживання наркотиками (зокрема, алкоголем), ніж жінки.
Жінки-солдати більш схильні до тривожних розладів, посттравматичних стресових розладів і розладів настрою, ніж чоловіки.
Солдати, які беруть участь у бойових діях, майже в сім разів частіше страждають від посттравматичного стресового розладу та набагато частіше зловживають психоактивними речовинами (включаючи алкоголь).
Згідно з дослідженням особового складу Збройних сил України, на кожні 400-500 солдатів припадає один психолог. Натомість, наприклад, в ізраїльській армії на 70-90 військових психологів припадає 1 спеціаліст.
Таким чином аудит виявив низку проблем у системі психологічної підтримки військовослужбовців, які особливо загострилися після масштабного вторгнення.
На жаль, кількість ветеранів зростатиме, і переважна більшість захисників потребуватимуть певної психологічної підтримки та реабілітації.
