У Закарпатському угорському інституті вшанували пам’ять мучеників Арада

6 жовтня, День пам’яті мучеників Арада, є одним із найтрагічніших моментів в історії Угорщини. У 1849 році, після поразки у війні за незалежність, імператор Франц Йосип, для жахаючого прикладу, наказав стратити тринадцять офіцерів в Араді та прем’єр-міністра угорського уряду Лайоша Баттяні в Пешті. Цей день – день жалоби для угорського народу, який відзначається в усьому світі. Пам’ять мучеників Арада вшанували і в Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ в Берегові.

Кафедра історії та суспільних дисциплін інституту спільно з Культурним центром ім. Шандора Фодо організувала захід, на якому присутні пригадали історичні події 175-річної давнини, 7 жовтня. Розпочали з виконання національної молитви угорців, як символу національної єдності та шани до героїв. Присутніх привітала Христина Молнар, очільниця Культурного центру ім. Шандора Фодо. Затим доцент Дьордь Данч згадав трагічні дні після завершення війни за незалежність та їхній вплив на історію.

Дьордь Данч зокрема зазначив, що арадські мученики – важливі представники в історії боротьби за свободу Угорщини, оскільки своєю особистістю та своєю жертвою вони показали приклад, який залишився визначальним для наступних поколінь.

Імператор Франц Йосип цією стратою мав на меті стримати угорців від подальшої боротьби, покарати за повстання проти імперії. Проте австрійське панування не змогло приборкати прагнення угорської нації до свободи. Дьордь Данч підкреслив, що, хоча боротьба за свободу закінчилася військовою поразкою, її ідеали живуть у серці угорського народу. Війна закінчилася, але прагнення до свободи і незалежності тільки посилилося згодом.

Студенти кафедри історії та суспільних дисциплін інституту представили тематичний виступ, в рамках якого детально виклали обставини страти 13 мучеників. Їх імена відомі для кожного угорця: Аристид Дежжевффі, Ерне Кіш, Йожеф Швайденль, Ерне Пельтенберг, Ігнац Терек, Дьордь Ланер, Карой Кнезич, Йожеф Нальшандор, Карой Ляйнінген-Вестербург, а також прем’єр-міністр Лайош Баттяні. Ці особистості стали символами поразки революції та визвольної боротьби, чия жертва стала частиною національної пам’яті.

Наприкінці заходу студентка кафедри угорської філології Вікторія Орбан продекламувала вірш Шандора Ременіка «На місці монументу», що стало гідним завершенням події. Слова твору передають біль та витримку угорського народу, і що пам’ять про героїв живе донині.

Приклад арадських мучеників нагадує, що боротьба за свободу – це не просто частина минулого, а одвічне людське прагнення, яке об’єднує націю, людей. Віддаючи данину їхній пам’яті, продовжуємо будувати майбутнє, яке вони собі уявляли: вільну та незалежну націю.