8 серпня, далекого 1790-го, у місті Седеметр (тепер Румунія) народився Кельчеї Ференц (угор. Kölcsey Ferenc) — угорський поет, публіцист, критик, мовний реформатор, політичний діяч, почесний член Угорського вченого товариства, а згодом Угорської академії наук, автор угорського національного гімну. Багато читачів могли чути це прізвище, корінні угорці Закарпаття напевно що знають його, але мало хто чув, як звязані цей відомий угорський діяч та Закарпаття. Тож сьогодні за допомогою наших туризхмознавців, зокрема Макса Адаменка з Мукачева, ділимось цікавими фактами.
Отже, коротко про життя Кельчеї Ференца. Після смерті батька 9 серпня 1796 року, шляхтича Петера Кельчеї, який займався фермерством у своєму маєтку в Алмошді, його мати, Агнеш Болоні, відправила свого шестирічного сина до школи в Дебрецені. У дитинстві він втратив праве око через віспу. Йому було 11 років, коли померла його мати, і з того часу господарством керувала тітка.
Протягом 14 років він вивчав усі предмети, крім тлумачення Святого Письма, у Дебреценському реформатському коледжі. У 1803 році, коли він вступив на поетичний факультет. З 16 років він вивчав енциклопедичні праці.
Знайомство і дружба з Ференцем Козінці справили на Келчеї надзвичайно стимулюючий вплив. Козінці був його духовним наставником, і він став майже єдиним захисником мовного реформатора в Дебрецені, під час судового процесу.
Після 1809 року переїхав до Алмошда, де займався господарством у своєму невеликому маєтку та був повністю зайнятий навчанням та турботою про своїх молодших братів.
Творчість Кельчеї Ференца
Він працював виключно в галузі літературної критики та естетики; боровся проти старої Угорщини разом із Казінці; залучив до своєї діяльності найвидатніших поетів – Чоконаї, Яноша Кіша та Даніеля Берженьї.
У 1823 році Ференц Келчей написав «Himnusz» – текст, що згодом став національним гімном Угорщини. Ця поема стала символом угорського національного духу та суверенітету.
Під час перебування в Пешті він разом із Палом Шемере заснував журнал «Élet és Literatura» у 1826 році.
17 листопада 1830 року рада директорів Угорської академії наук у Братиславі призначила його дійсним членом провінційного відділу лінгвістики. 6 листопада 1832 року його було обрано делегатом парламенту. Він підняв парламентське ораторське мистецтво до літературного та мистецького рівня; Від нього навчилися цього оратори 1830-х і 1840-х років: Ференц Деак, Лайош Кошут, Йожеф Етвеш і Берталан Шемере.
Як політик, він був прихильником реформ; він боровся за сучасну трансформацію конституції зі звільненням народу та за права угорської мови.
Під час поїздки в кареті у офіційну поїздку він потрапив у бурю, застудився і після тижня хвороби помер 24 серпня 1838, Чеке (Угорщина).
Кельчеї Ференц і Закарпаття
Гуртожиток Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ в місьі Берегово носить ім’я Ференца Кельчеї. Свою поштову кореспонденцію він отримував в закарпатському місті Берегово. Тож не випадково в Берегово ім’ям Ференца Келчеі назвали одну з вулиць.
Кельчеї Ференц неодноразово відвідував місто Ужгород. Саме тому в обласному центрі Закарпаття у 2019 році було встановлено бронзову міні-скульптуру Ференца Кельчеї. Розмістилась вона на перилах Ужгородського угорського будинку, який знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 54. Вона стала тридцять шостою ужгородською міні-скульптурою Михайла Колодка.
А у селі Вишково (Закарпаття) існує ліцей імені Ференца Келчеї.
