5 квітня стіни Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ наповнилися музикою, радістю та духом народної єдності. У цей день народна творчість знову посіла центральне місце, об’єднавши освітян, митців, учнів та всіх небайдужих до збереження й передавання традицій. Інструментальний та освітній день Tulipános, організований школою мистецтв та творчості угорського народу «Туліпан Танода» став справжнім святом культури, професійного зростання та натхнення.
Захід зібрав у стінах інституту численних учасників з різних куточків Закарпаття та з-за кордону. Програма вражала своєю насиченістю: майстер-класи, професійні зустрічі, виступи фахівців у галузі народної творчості та педагогіки. Атмосфера була наповнена теплотою, взаємоповагою та спільною метою – берегти культурну спадщину і передавати її новим поколінням.
З вітальним словом до присутніх звернулася Ільдіко Орос, президентка інституту Ракоці. Її слова були сповнені мудрості та віри. Вона навела цитату з другого послання апостола Павла до Тимофія: «Бог не дав нам духа знеохочення, а дав дух сили, любові та міцності». На основі цього вона закликала освітян діяти з любов’ю та розсудливістю, адже тільки так вони можуть надихнути своїх вихованців, дати їм надію та силу для побудови майбутнього. За її словами, цей день мав стати «днем професійного розвитку, радісного навчання та взаєморозбудови», а знання – «це єдине, що, віддаючи, ми примножуємо».
Особливої урочистості заходу надало вітальне слово заступниці держсекретаря з питань народної освіти Угорщини, наукової співробітниці у галузі освіти та педагога з народного танцю Каталін Балатоні. Вона не лише засновниця програми, а й її натхненниця. Для пані Балатоні участь у події – це не просто професійний обов’язок, а особисте прагнення до збереження угорської культури.
«Хоча історія провела межі між нами, кордони не можуть бути підняті в наших серцях і культурі», – сказала вона, звертаючись до учасників.
Балатоні підкреслила, що спільна мова, музика та традиції — це незримі мости, що єднають угорців по обидва боки кордонів. Саме тому так важливо передавати ці елементи ідентичності дітям, зберігаючи не лише минуле, але й формуючи майбутнє. Народна культура — це не музейний експонат, а жива цінність, що продовжує жити в піснях, танцях, розповідях і серцях людей.
Програма заходу включала теоретичні виступи та численні практичні заняття: вивчення народних пісень, інструментальних композицій, основ народного танцю. Учасники мали змогу не лише слухати, але й долучатися до творчості, обмінюватися досвідом, знайомитися з новими методиками викладання народного мистецтва.
Важливою частиною дня стали дискусії між викладачами, які прагнули знайти ефективні шляхи поєднання традиційного і сучасного в освіті, аби культура залишалася актуальною та доступною для молоді.
Інструментальний та освітній день став прикладом того, як народне мистецтво може бути не лише збереженим, а й активно впровадженим у сучасне життя. Він довів, що традиції – це не тягар минулого, а джерело сили, творчості та ідентичності.
Це був день, коли зустрілися покоління, коли зросла надія через музику, слово і танець, через угорську народну творчість.
