Угорський бізнес на Закарпатті – це переважно невеличкі локальні виноробні, сироварні та м’ясні лавки, зелені садиби та магазинчики, що обслуговують невеликі населені пункти, підприємства зі сфери надання послуг тощо. Всі вони зіштовхуються з численними труднощами, породженими війною. Проте найбільшим викликом для угорського бізнесу на Закарпатті, який має вкрай обмежені ресурси, є енергетична нестабільність. Як виживає бізнес в нинішніх умовах – вивчали наші кореспонденти.
Маленький бізнес – малі можливості
Моніка Товт та її сім’я свого часу відкрили невеликий продуктовий магазин у селі Часлівці, що на Ужгородщині. В населеному пункті, де й до війни проживало заледве вісім сотень людей, така справа великих прибутків не приносить, дає можливість мати якийсь заробіток, і все. Під час відключень електроенергії крамничка страждає особливо, каже її власниця:
«Ми намагаємося пережити відключення за допомогою свічок та ліхтарів на батарейках. Генератор занадто дорогий для нас, тому ми поки що не можемо інвестувати в такий пристрій».
З проблемами енергопостачання стикається і м’ясна крамниця Hete Húsbolt у Великій Доброні, що на Ужгородщині. Власники, Шандор Хете та його дружина Каталін, працюють зі свіжим м’ясом, що вимагає постійної роботи холодильників і морозильних камер.
Навіть найменша нестабільність в енергопостачанні для них – критична, каже Шандор:
«На жаль, через спеку та відсутність електроенергії ми не можемо бути відкритими весь час, як звикли наші клієнти. Це також призвело до уповільнення купівлі свиней. Тепер ми можемо забивати свиней тричі на тиждень, тоді як раніше ми робили це щодня. У нас є фермери, які вже місяць чекають на доставку своїх тварин, але в таку спеку і без електрики ми просто не можемо переробляти м’ясо у звичних кількостях. Все це позначається на стабільності роботи…»
«Тунде Диват» – мережа магазинів одягу, що працює в Чомонині та Берегові на Закарпатті більше десяти років. Підприємці продають одяг, взуття, товари для повсякденного вжитку, і мають постійних покупців. До війни бізнес був успішним, компанія добре розвивалась, відкрила сторінки в соціальних мережах, розвивала інтернет-продажі. Проте спершу війна, а потім проблеми із стабільним електропостачанням суттєво ускладнили роботу, каже менеджер компанії Тунде Мартон: «Раніше ми багато спілкувалися через інтернет, але зараз це також складніше робити під час перебоїв з електрикою. Ми намагаємося завантажувати фотографії нових товарів, але часто інформація не доходить, тому що клієнти також не мають інтернету…»
Пошук рішень
Угорський бізнес на Закарпатті намагається пристосуватися до обставин, що змінилися. Для цього використовують власні заощадження, звертаються до грантодавців, вивчають досвід один одного, діляться успішними проєктами.
Найпростішим (хоч і не найдешевшим) способом вирішити проблеми стабільного енергопостачання стало для підприємців придбання генераторів. Так зробили в компанії «Тунде Диват». Тунде Мартон придбав генератори, бо «…в темні магазини люди не хочуть заходити», це ж дозволяє працювати інтернет-магазину.
«Ми не змінили графік роботи, все ще намагаємося обслуговувати наших клієнтів протягом повного робочого дня, – пояснює керівник. – Працюємо з генератором, заправляти його дуже дорого. Однак бувають гарні дні, коли у нас багато клієнтів, і це компенсує тягар нестачі електроенергії. Ми раді, що ми ще тут, можемо працювати…»
Шандор та Каталін Хете теж купили генератори, хоч вони й не можуть забезпечити всіх потреб м’ясного виробництва. Родина старається, як може, аби продовжувати працювати й виконувати замовлення:
«Іноді, коли ми фаршируємо ковбаси, а світла немає, ми використовуємо налобний ліхтарик… Намагаємося встигнути до того часу, коли світло з’явиться, щоб виконувати ті операції, які без електроенергії не здійснити».
До всього, через постійні відключення електроенергії та перепади напруги холодильне обладнання аж занадто часто виходить із ладу. Родині тільки за останній рік довелося двічі здійснювати ремонти, що коштувало невеликому сімейному бізнесу значних витрат. Враховуючи спад виробництва та зменшення доходів, це суттєво вдарило по бізнесу. Тож наразі теж Хете ламають голови, що робити далі…
Взаємопідтримка допомагає
Хоча деякі підприємці намагаються адаптуватися до викликів самостійно, окремі приклади солідарності місцевої та закордонної угорської громади надихають, бо відіграють важливу роль у допомозі бізнесу вижити в цей складний період.
Так, громади Угорщини багатьом закарпатським підприємцям допомагали в придбанні генераторів. Проте за час активних обмежень електропостачання виявилося, що це обладнання доволі затратне у фінансовому плані та потребує постійного догляду і нагляду. Тож підприємець-корінний угорець Дюрі Пітра, який має невелике підприємство з надання послуг в галузі інформаційних послуг й повністю залежить від стабільного електропостачання, вже знайшов інший вихід для свого бізнесу.
Бізнесмен розповів, що має вдома сонячну електростанцію і вона генерує необхідну кількість електроенергії., тож вирішив піти цим шляхом і для забезпечення роботи підприємства:
«Як тільки з’явилися державні програми кредитування придбання генерувальних установок, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, я звернувся до свого знайомого, теж угорця, який буквально за кілька тижнів встановив на моєму офісі сонячну електростанцію. Ми встановили й системи зберігання електроенергії, тож коли є сонце, заряджаємо акумулятори й працюємо від них, коли нема електропостачання. Ці пристрої такі, що заряджаються за кілька годин, тож сподіваюся, що і взимку при розумному використанні ми справимося з проблемою дефіциту електроенергії».
Дюрі каже, його досвідом зацікавилося багато знайомих та друзів і теж вирішують скористатися новими можливостями. Він же радо розповідає про своє рішення й допомагає порадами всім зацікавленим, а один із його знайомих уже подав заявку на отримання коштів у рамках державної програми «Доступні кредити 5-7-9» і планує встановити сонячну електростанцію на даху складського приміщення.
До речі, попри всі труднощі, більшість підприємців, із якими вдалося поспілкуватися, налаштовані оптимістично: або вірять у те, що війна невдовзі закінчиться, або в те, що владі вдасться вирішити проблему стабільного електропостачання, або ж сподіваються на власні сили й терплячість.
Ділимося власним прикладом
Складно нині й найстарішій угорськомовній газеті Закарпаття – Карпаті Ігоз Со. Про те, як виживає підприємство, розповів Юрій Дунда, директор ТОВ «Тиса-ФМ», яке є засновником газети. За його словами, перше, що вдарило по виданню, це той факт, що папір для друку з початку війни подорожчав мало не вдвічі, зросли видатки на транспортування газети, вкрай погано справляється з її розповсюдженням Укрпошта. Друга проблема – певне зменшення кількості підписників, адже доходи населення знижуються через війну, багато корінних угорців виїхали з Закарпаття і більше не передплачують новинку.
«Цю проблему вирішують переходом в інтернет, сайт видання вже має стабільну аудиторію не тільки в Україні, а й в Угорщині, журналісти активно ведуть сторінки газети в Фейсбуці, Інстаграмі, Телеграмі, створили україномовну версію сайту».
Проте відсутність електроенергії «підкошує» всі плани, каже директор: «Якщо до війни ми будували плани розвитку, то зараз думаємо, як вижити, – додає директор. – Журналісти працюють у надскладних умовах постійних відключень, ви навіть не уявляєте, як це: працювати, в якусь мить переривати всі процеси через відсутність світла, і особливо це болісно, коли відбувається завантаження файлів чи відео…»
Для того, щоб вирішити питання стабільного електропостачання, редакція Карпаті Ігоз Со під час першої хвилі відключень звернулася до кількох угорських фондів з проханням допомогти вирішити проблему. Одну з таких заявок схвалили, виданню передали генератор. Проте радість журналістів була недовгою. «Бензиновий генератор працює іноді й по пів дня, це величезний фінансовий тягар для нас, адже потрібно не тільки заправляти прилад, а й ремонтувати його, доглядати, а витрат і без цього вистачає.…», – розповідає Юрій Дунда.
Щоб вирішити проблему, журналісти постійно шукають нові можливості: спершу в рамках європейських грантових проєктів, спрямованих на підтримку медіа, подали заявку на придбання зарядної станції, яка би забезпечила роботу комп’ютерів та принтерів для всієї редакції, проте її не схвалили; відтак подали заявку на закупівлю павербанків для ноутбуків – теж марні зусилля. Проте колектив не опускає рук і з оптимізмом дивиться вперед, плануючи навіть окремі нові проєкти…
Іветта Буйдошов, Юрій Дунда, Наталія Петерварі, Сільва Дунда
