«Я повністю розчарувався у ворогові. Це навіть не солдати – це та сама орда, яка напала у 1242 році на угорське королівство, і ті самі нелюди, які нищили угорську революцію 1956». Так сказав у інтерв’ю для угорського тижневика «Мадяр Ханг» український військовий, викладач Ужгородського національного університету Федір Шандор.
Повний текст інтерв’ю українською мовою пропонує перечитати Посольство України в Угорщині.
– Відколи ви воюєте з російськими окупаційними військами?
– З першого дня, 24 лютого. Я добровільно разом з друзями пішов до військкомату і записався у армію, і через годину ми вже були в казармах, де проходили процес військового навчання. А через місяць ми вже були на Ізюмському напрямі.
– Ви частково угорського походження, а також трохи розмовляєте угорською мовою. Чи ви відчуваєте та вважаєте себе угорцем?
– Моє прізвище угорського походження – дуже багато родичів є угорцями і живуть зараз в Угорщині. Мої предки мігрували з регіону Вац у ХІХ столітті до Закарпаття, прадідо служив в королівській армії у І-й Світовій війні на італійському фронті, дідусь служив в угорській армії під час Другої світової. Оскільки батько напівугорець і напівсловак, а мама напівукраїнка і напівіталійка, то я закарпатський українець. Я володію «кухонною» мовою і є закордонним член-кореспондентом Угорської академії наук. На Різдво ходимо колядувати і угорською мовою.
– Ви стали відомим завдяки своїй фотографії, на якій читаєте лекцію з окопів для студентів Ужгородського національного університету. Ви не боїтеся, що станете цінною мішенню в очах росіян, оскільки ви уособлюєте людське, співчутливе обличчя українського опору?
– Якщо б боявся – не пішов би на війну з росією. Мої предки не боялися вийти на вулиці Будапешта у 1956 – то й мені треба брати у них приклад. Заняття проводжу, з дозволу керівництва, щотижня у понеділок і вівторок, по три пари щодня з 8.00 до 12.00. Студенти довгий час не знали про те, що я на війні, тим більше, що усі звикли за два роки коронавірусної пандемії до лекцій онлайн. Я і не дуже рекламував те, що я на війні.
– Вас часто запитують про те, де ви несете службу, що проживаєте на фронті? Як вам вдається поєднати ваше попереднє життя, кар’єру професора університету з тим, що ви взяли в руки зброю?
– Питають, але багато нема про що розказувати, як і всі солдати копаємо окопи, несемо бойову варту, відповідаємо за свою лінію фронту. У мене два обов’язки – воєнний – оберігати свою Батьківщину і сім’ю – та мирний – вчити і виховувати майбутні покоління. Після перемоги над російським варваром я обов’язково повернуся до наукової та викладацької діяльності.
– Згідно з вашим досвідом, які і як поводяться російські солдати, відправлені в Україну?
– Я повністю розчарувався у ворогові. Це навіть не солдати – це та сама орда, яка напала у 1242 році на угорське королівство, і ті самі нелюди, які нищили угорську революцію 1956. Повну відсутність у них моралі видно зі знищення театрів і церков, ґвалтування маленьких дівчат. Про відсутність у них елементарної освіти свідчить копання окопів в Чорнобилі і розстріли атомних станцій.
– Яке технічне оснащення, бойовий дух і кваліфікація російських військових?
– Зомбована орда-натовп з великою кількістю застарілої зброї і офіцерами-брехунами – це все, що я зараз бачу. На нашому напряму контрактники і призовники наполовину, які мотивовані лише двома речами: мародерство та насилля над місцевим населенням.
– Росіяни справді думають, що повинні воювати проти нацистів? Чи знають вони, куди і за яких обставин їх відправили?
– Тут йдеться про інше. Так само як вони нищили угорців – вважаючи їх зрадниками комуністичної ідеї, так само вони знищують українців – вважаючи їх зрадниками «руського міра».
Всі мають розуміти – Україна 40 мільйонна держава воює зі 150-мільйонною ордою варварів. Головне в української армії – це дух свободи і патріотизму.
Ми виборюємо європейські ідеї та комфорт для Європи – інакше російські варвари зґвалтували б і Будапешт, і Відень, стерли б історію Праги чи Варшави.
Сьогодні Україна – це тіло, на яке напав «вірус-Росія2022», а світова допомога – це вакцина проти цієї хвороби, і нам потрібні ці дози допомоги для порятунку всього цивілізованого світу.
– Більшість угорських читачів і споживачів новин сколихнули фотографії з Бучі, Ірпіня, Маріуполя, фото братських могил та докази жорстокості по відношенню до мирного населення. Те, що сталося в Бучі, є кричущим випадком, чи російські військові зазвичай так поводяться з мирним населенням України? Як ви думаєте, що призвело до такої жорстокості?
– У тій місцевості, де я зараз, знаходять ще кілька масових захоронень. Звірства, які вчинили ці нелюди – це наслідок відсутності освіти в школах та університетах. Всі цією освітою хвалилися, а насправді ні науки, ні освіти в російських учбових закладах нема, і як наслідок офіцери сприяють вчиняти ці злочини. Власне – знищують українців за національною ознакою, так само, як і євреїв знищували німці у Другій світовій – різниці нема. Тепер вже третє покоління німців не може відмитися від тієї страшної трагедії, так само буде з росіянами.
– Що б ви сказали тим угорцям, які симпатизують росіянам і вірять, що українці — нацисти, які розстрілюють власний народ на війні, і у те, що Росія розпочала «спеціальну військову операцію» через утиски російськомовної меншини?
– Мій сигнал їм: 1956.
– Перед початком війни багато йшлося про важке становище закарпатських угорців: Карпатська січ, Свобода та інші українські ультраправі організації проводили паради в Ужгороді, Берегові. Закон про мову та відмова від подвійного громадянства також зачепили місцевих угорців. Ви відчували ці антиугорські тенденції?
– Вважаю, що дані питання більше політизовані, ніж є в реалії. Політичні сили з радістю використовують тему конфлікту для підйому своїх низьких рейтингів. Ми щороку зі студентами та волонтерами розчищаємо від сміття угорські національні пам’ятки, які збереглися на Закарпатті – замки, палаци, пам’ятники. Останнє, що ми зробили перед війною – облагородили Вишківський і Бронецький замок, а інформаційні таблички на угорській та українській мові зробили за свій кошт, а також встановили в Ужгороді пам’ятник уродженцю міста співаку гурту «Републік» Ласло Боді, також за власні кошти. Українці та етнічні угорці роблять пліч-о-пліч добрі справи, і жодних утисків я при цьому не бачу.
– Як це військовому угорського походження воювати в українській армії? Українці вважають вас чи ваших колег з числа етнічних угорців відповідальними за проросійську політику, яку проводить Віктор Орбан?
– Український і угорський народи – це ті народи, ДНК яких у моїй крові. Я можу випити унікум як аперитив перед борщем, але не змішую угорську паленку з українською горілкою. Так само і з політикою.
Я маю угорське коріння, але я громадянин України і захищаю свою батьківщину. Українська армія – це моя армія. Всі, з ким я служу, так само сприймають мене своїм побратимом, як і я їх. І єдине, за що ми вважаємо один одного відповідальним – так це за захист і збереження нашої країни. І в цьому ми єдині.
– Якими ви відчуваєте зараз моральний дух та ставлення українських військових? Вони ще вірять у перемогу?
– Найбільша перевага української армії – це духовна сила і патріотизм. Наш моральний дух – і мій в тому числі – зараз відчуває друге дихання, у нас вже є найкраща зброя у світі і ми переможемо. Зараз ламаємо голову над тим, , де повісимо прапор перемоги: над кримським мостом чи на острові Тузла.
– Ви очікуєте затяжної війни, яка триватиме місяці й роки, чи бачите шанс на закінчення бойових дій скоріше?
– Увесь світ хоче миру – так і буде. Ще у цьому році – 2022. Нам потрібно відбудувати свою країну, учити дітей, годувати півсвіту своїм зерном та олією, а я хочу поїхати в жовтні в мої улюблені купальні Сечені і в підвал #14 в долині красивих жінок в Егері.
– Чого зараз найбільше потребує ваш підрозділ? А що вам особисто найбільш необхідне?
– Перемога, мир і … після перемоги чашечку закарпатської кави з тортом «Ужгород» від Штефаньо. А щоб цей момент прийшов якомога швидше – нам треба якомога більше сучасної зброї, з якою ми зможемо погнати ворога за межі нашої країни швидше.
