Колеги, родичі та друзі зібралися в Центрі Гунгарології, щоб привітати з 79-річчям художника, колишнього реставратора Шандора Балога. Святковий захід водночас став відкриттям виставки: відвідувачі могли ближче познайомитися зі світобаченням митця через експозицію з тридцяти його робіт – як давніших, так і нових.
Виставку відкрила наукова співробітниця Центру Гунгарології Маріанна Яцковіч. Творчий доробок ювіляра представила мистецтвознавиця, колишня директорка Ужгородського скансену Габріелла Андял. Журналіст Юрій Дік передусім відзначив професійну майстерність ШандораБалога як реставратора та його талант до малювання. Подібні думки висловив і відомий скульптор Михайло Белень. Художник Владислав Ганзель, виконувач обов’язків голови Товариства професійних художників Закарпаття, оцінив представлені роботи з професійного погляду, особливо наголосивши на помітному розвитку майстерності митця.
Шандор Балог народився 13 серпня 1947 року у Великіх Геївцях. Художню чутливість він успадкував від батька, який сам добре малював, грав на музичних інструментах, співав і славився як майстер на всі руки. Талант Шандора до малювання його вчителька помітила ще в другому класі та відвела до його першого наставника – викладача малювання Золтана Баконі. Під керівництвом цього відомого педагога чимало сучасних закарпатських художників зробили свої перші кроки у мистецтві.
Хоча завдяки своїм здібностям він міг вступити до Ужгородського училища прикладного мистецтва, юнак хотів допомогти родині матеріально, тому вирішив піти працювати. Наприкінці 1970-х років він почав працювати в Ужгородському краєзнавчому музеї, де понад два десятиліття займався реставрацією.
Реставраторська робота вимагала не лише професійних знань і надзвичайної точності, а й особливого відчуття старовинних речей, минулих епох та цінностей, які необхідно зберегти для майбутніх поколінь. Саме в цій роботі Шандор знайшов те, що згодом визначило всю його творчість, – нерозривний зв’язок минулого із сучасністю.
Як реставратор він не лише зберігав, а й шукав. Під час поїздок селами та містечками йому вдавалося знаходити забуті мистецькі цінності, чимало з яких він передав до скансену. Серед його знахідок – забута картина Бокшая, церковні скульптури та образи. Багато чого він навчився також у відомого київського реставратора, який став його другим важливим наставником на професійному та творчому шляху.
Однак живопис упродовж усього життя залишався невід’ємною частиною його життя. У вільний час він писав акварелі та олійні картини, а згодом неодноразово представляв свої роботи на персональних виставках. І сьогодні митець активно працює, є членом Мистецького об’єднання Товариства угорської інтелігенції Закарпаття імені Міхая Мункачі.
Центральне місце у його творчості посідає пейзаж. Природа Закарпаття, історичні місця Ужгорода, замок, греко-католицький кафедральний собор чи скансен для нього – не просто сюжети для картин, а місця, тісно пов’язані з особистими спогадами та емоціями.
Тому на його картинах за сучасними пейзажами раз у раз проступає минуле. Збереження традицій і вірність власному корінню є важливою складовою його мистецтва. Художник звертається до живописних традицій XVIII–XIX століть і в романтичній манері зображує природу та архітектурну спадщину.
Особливе місце у його картинах посідає світло: пастельні барви, сонячні промені, що пробиваються крізь хмари, та прозоре сяйво, яке огортає пейзаж, створюють особливу, майже казкову атмосферу.
На картинах Шандора постають сучасні пейзажі, однак часто виникає відчуття, ніби ми опинилися серед спогадів про давно минулий світ. Можливо, саме в цьому полягає одна з найхарактерніших рис його творчості: на його полотнах минуле й сучасність дивним чином зустрічаються та переплітаються.
Наприкінці виставки з нагоди дня народження донька Шандора Беата привітала батька, вручивши йому букет квітів і звернувшись до нього з теплими та зворушливими словами.
