Громадська організація Pro Arte-Munkács цього року вдесяте організувала Закарпатський міжнародний скульптурний табір. Цьогорічний захід організовує санаторій «Квітка Полонини».
Під час нашого візиту митці вирізали брили з граніту та пісковику, які привезли сюди з Вінницької області. Інші працювали на сталі.
Скульптор Петер Маттл, президент неурядової організації Pro Arte-Munkács, сказав, що минулого року на шість рекламованих місць було отримано сорок заявок з багатьох куточків світу. Проте через звістку про війну ніхто не подав заявку на Ювілейний міжнародний скульптурний табір.
– Я боявся, що табір пропусить рік, але Василь Татарський, багаторазовий учасник табору, мій друг скульптор у Києві запропонував стати одним із учасників. Я думав, що буду другим!
Саме тоді я вирішив змінити процес подачі заявок і попросити митців брати участь особисто замість системи подачі заявок. Я дізнався, що видатні скульптори втекли від війни до сусіднього Львова, тому відвідав їх і запросив декого з них. Крім того, щороку ми надаємо можливість початкуючим художникам повчитися у вже досвідчених майстрів. Ян Павло Роман, нині випускник угорського скульптора, вказав, що приєднається до нас. Так формувалася команда, яка поки що є найбільшою, оскільки складається з тринадцяти чоловік (11 художників і 2 фотографа). Приїхали до нас з Києва, Одеси, Харкова та Угорщини та Польщі. На відміну від попередніх, цей рік не був темою для табору, я радив усім витесати те, що кожен має на серці.
Голова громадської організації Pro Arte-Munkács також повідомив про ювілей, що цю визначну подію також відзначатимуть роздруківкою.
— Протягом семи років було створено понад 75 робіт, 47 з яких були передані переважно селам Закарпаття, Лемберзького повіту та Східної Угорщини в рамках Програми «Карпатська скульптура».
Скульптури були подаровані невеликим населеним пунктам, де вони взялися забезпечити гідне середовище для робіт. У багатьох місцях у такий спосіб створювалися нові громадські простори або оновлювали занедбані частини поселення.
– Угорщина та угорський народ виявляють велику солідарність з українським народом і допомагають тим, хто переміщується внаслідок війни, великою співпрацею. Ми думали, що у відповідь і на знак вдячності подаруємо роботи, зроблені у нашому скульптурному таборі, прикордонним населеним пунктам, тобто Загоню, Кішварді, Лоні, Барабасу, Берегсураню, Тисабечу та Тарпі. Скульптори, які рятувалися на Західну Україну, роблять символічні подарунки на знак вдячності та вдячності, вшановуючи численних волонтерів, які допомагають біженцям не лише в прикордонних населених пунктах, а й по всій країні». — сказав Пітер Матл.
Скульптор Янош Дрієньовський приїхав до нашого краю з Будапешта, і, як виявилось, на Закарпатті він не вперше.
– Я познайомився з Петром Матлом у 2003 році, коли ми їздили до Японії на міжнародний скульптурний табір. П’ять років тому я також відвідав творчий табір у Берегсентміклоші на його прохання. Цієї весни я знову отримав запрошення, я відчував, що не можу сказати «ні». Хоча події затьмарюють атмосферу табору, ми всі погодилися, що ми не говоримо про політику, ми працюємо. Нас багато, з багатьох місць, але мистецтво нас об’єднує. Я сам готувався працювати з деревом, але всередині обраний матеріал був повністю прогнивий, тому довелося перейти на камінь. Форма твору була натхнена найближчим струмком.
